3. Сальдо платіжного балансу та його вимірювання

Відповідно до принципів побудови ПБ в цілому завжди знаходиться в стані рівноваги. Тому говорити про сальдо, тобто про незбалансованість платіжного балансу, можна лише стосовно окремих статей (блоків). На практиці підраховується три сальдо:

1. за балансом поточних операцій;

2. за балансом руху капіталу;

3. за балансом офіційних розрахунків.

Кожен з цих балансів підводиться горизонтальною рискою, так що одні статті кредиту і дебету залишаються «над рискою», а всі інші – «під рискою». Позитивне сальдо має місце тоді, коли кредит «під рискою» перевищує дебет, при цьому така сама за величиною, але з протилежним знаком, нерівновага має місце за статтею «під рискою». Дефіцит з’являється в тому випадку, коли кредит «над рискою» менший ніж дебет.

1. Сальдо поточних операцій– це сальдо статей, які входять у блок А. Це сальдо має балансуватись усіма іншими статтями (блоками).

2. Сальдо руху капіталів є «контрбалансом» поточним операціям. Якщо сальдо від’ємне, то воно погашається (повністю чи частково) позитивним сальдо руху капіталів. Якщо ж позитивне, то це створює базу для того, щоб експорт капіталу із країни перевищував його імпорт.

3. Сальдо балансу офіційних розрахунків (сальдо підсумкового балансу), охоплює всі блоки. «Підсумкова зміна резервів» (Н). В цьому сальдо всі блоки розглядаються як джерела приросту (відпливу) коштів у країну (із країни), а блок Н – як балансуючий.

У блоці Н «Підсумкова зміна резервів» - знак «- » означає збільшення офіційних резервів країни, а знак «+» - їхнє зменшення. Оскільки за логікою складання ПБ приплив коштів у офіційні резерви країни аналогічний імпорту товарів і послуг та навпаки.

На практиці частіше застосовують сальдо поточних операцій. При його складанні допускається найменше відхилень від методики МВФ. Це дає можливість зіставляти ці сальдо, беручи їх з національної статистики.

4. Методи державного регулювання платіжного балансу

Наслідки для економіки нерівноваги ПБ:

1. Стабільно позитивне сальдо поточних операцій зміцнює позиції національної валюти і одночасно дає змогу мати міцну фінансову базу для експорту капіталу, на відміну від стабільно від’ємного, яке спонукає країну до його імпорту. Якщо подібний приплив капіталу здійснюється не через довгострокові підприємницькі інвестиції (прямі та портфельні), а через довгострокові державні і приватні банківські займи і особливо шляхом надзвичайного фінансування і зростання зовнішніх зобов’язань, то це призводить до швидкого зростання зовнішнього боргу країни і виплат за ним. Країна починає жити в борг.

2. Сильні коливання сальдо поточних операцій мають несприятливі для країни наслідки: різке зростання позитивного сальдо створює базу для швидкого зростання грошової маси і тим самим стимулює інфляцію, а різке зростання від’ємного сальдо викликає обвальне падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовнішньоекономічні операції країни.