Змістовий модуль 4. Медицина Нового часу.
Наукова революція XVII ст., її вплив на розвиток науки та методу пізнання. Експериментально-математичне природознавство.
Механіка Ньютона як програма наукових досліджень. Квантитативне пояснення природи.
Просвітницький рух і його вплив на розвиток медицини. Ідея „соціальної медицини”.
Медицина і політика в епоху Просвітництва.
Ідея державної охорони здоров’я: Й.П.Франк, І.Л.Данилевський.
„Українське медичне просвітництво”.
Великі природничонаукові відкриття кінця XVIII ст. та першої половини XIX cт. і їх вплив на формування медичних теорій.
Боротьба віталізму і механіцизму в медицині.
Запровадження клінічного викладання в передових медичних центрах Західної Європи. Лейденський університет.
Відкриття перкусії та аускультації.
Застосування методів фізичної діагностики українськими лікарями.
Історія відкриття наркозу і його застосування в клінічній практиці.
Етичні норми поведінки медиків в працях видатних українських лікарів XVIII–IX cт.
Європейські „Спілки здоров’я”. Наукові товариства медиків в Україні у XVIII–XIX ст.
Становлення медичної справи у XVIII ст.
Розвиток нормальної анатомії в Західній Європі.
Викладання анатомії в Росії (К.І.Щепін, А.П.Протасов).
П.А.Загорський – засновник першої анатомічної школи.
Внесок І.В.Буяльського і М.І.Пирогова в розвиток нормальної анатомії.
Розвиток патологічної анатомії. Макроскопічний період (Дж.Морганьї, М.Ф.Біша).
Мікроскопічний період в розвитку патологічної анатомії (К.Рокитанський, Р.Вірхов).
Клітинна теорія будови організмів. Розвиток цитології як окремої науки.
Основні принципи морфологічного методу Р.Вірхова.
Целюлярна патологія Р.Вірхова. Критика основних положень целюлярної патології. Формування нейрогенної теорії виникнення захворювань.
Емпіричні заходи боротьби з епідеміями чуми, віспи, холери.
Д.С.Самойлович – засновник вітчизняної епідеміології.
Відкриття методу вакцинації.
Емпіричні методи запобігання розвитку гнійних процесів в ранах (І.Земмельвейс, І.Б.Буяльський).
Розвиток фізіології і експериментальної медицини (Ф.Мажанді, Г.Гельмгольц, К.Людвіг, О.М. Філомафітський).
І.М.Сєченов і його праця „Рефлекси головного мозку”.
Вклад українських лікарів у проведення реформи вищої медичної освіти в Російській державі кінця XVIII ст.
Зародження демографічної статистики: Дж.Граунт (1620–1674), У.Петті (1623–1687), Англія.
Прикази громадської опіки. Становлення земської медицини.
Підготовка лікарів. Єлисаветградська медико-хірургічна школа. Києво-Могилянська академія.
Медичні факультети університетів України (Харків, Київ, Одеса).
Внесок медиків-українців у розвиток вітчизняної та світової медицини.
Змістовий модуль 5. Медицина XX століття.
Відкриття в галузі медицини та фізіології, відзначені Нобелівською премією.
Основні напрямки і здобутки розвитку експериментальної, клінічної, профілактичної медицини і організації охорони здоров’я в Україні у XX ст.
Розвиток українських теоретичних наукових шкіл в XX ст.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Історія створення.
Історія становлення національних товариств і міжнародних організацій Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
Музеї Києва, що відображають розвиток медицини та аптечної справи в Україні.
Коротка історія НМУ.
КОНТОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ
для студентів 1 курсу медфаку „Лікувальна справа”
ЗАРОДЖЕННЯ МЕДИЦИНИ. МЕДИЦИНА ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ.
1.Визначення історії медицини. Основні задачі і принципи історії медицини.
2.Історичні джерела про захворювання первісних людей.
3.Зародження колективного лікування, накопичення і узагальнення емпіричних знань.
4.Зародки релігійних уявлень про хвороби та їх лікування.
МЕДИЦИНА В ДЕРЖАВАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ.
1.Загальні риси розвитку медицини в рабовласницькому суспільстві .
2.Медицина в державах Стародавньої Месопотамії /Шумер, Вавілонія, Ассірія/. Джерела вивчення медицини та особливості її розвитку.
3.Медицина Стародавнього Єгипту. Джерела вивчення медицини та особливості її розвитку.
4.Медицина Стародавньої Індії. Джерела вивчення та особливості розвитку медицини. Високий розвиток оперативних методів лікування /ампутація, трепанація, лапаротомія, ембріотомія, краніотомія, ринопластика, видалення катаракти та ін./.
5.Медицина Стародавнього Китаю .
Джерела вивчення та особливості розвитку медицини. Стародавньокитайська матеріалістична філософія та медицина, вчення „інь-ян”. Система традиційної медицини „ чжень-цєю”.
6.Медицина Стародавньої Греції.
Джерела вивчення медицини та особливості її розвитку.
7.Лікарські школи Стародавньої Греції в м. Кротон , в м. Кнідосі, на о. Кос.
8.Гіппократ та його значення для розвитку медицини.
9.”Кодекс Гіппократа „ – енциклопедія періоду розвитку давньогрецької медицини. Історія створення збірника.
10. Розквіт описувальної анатомії та хірургії. Герофіл та Еразістрат – видатні представники Александрійської медичної школи.
11.Медицина в Стародавньому Римі.
Джерела вивчення та особливості розвитку медицини.
12.Становлення професійної армії та військової медицини. Створення державних та православних шкіл.
13.Розвиток енциклопедичних знань. Авл Корнелій Цельс та його трактат
„ Про медицину”.
14.Гален з Пергама – найвидатніший представник медицини давнього світу. Його твір „ Про доцільність частин людського тіла.”