13. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. Трансакційний варіант Фішера та Кембріджська версія кількісної теорії, передумови їх виникнення.

Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обгрунтування в працях американського економіста, статистика і математика І. Фішера , який заперечував трудову вартість і виходив з категорії купівельна сила грошей. Вона, на його думку , залежить від таких факторів: М-кількість готівкових грошей в обігу ; V- швидкість обігу грошей ; Р- середньозважений рівень цін ; Q- кількість товарів; М- сума банківськихдепозитів ; V- швидкість депозитно-чекового обігу.

Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень товарних цін, Фішер наводить рівняння обміну: МV=РQ

Фішер формулює кількісну теорію грошей так: … з того простого факту ,що гроші витрачені на блага , повинні дорівнювати кількості цих благ, помноженій на їх ціни, виходить , що рівень цін повинен підвищуватися або падати в залежності від зміни кількості грошей , якщо в той же час відбуваються зміни в швидкості їх обігу або в кількості благ, що обмінюється.

Вказані вище формули обґрунтовують кількісну теорію грошей з математичною точністю, але з позиції політекономії не можна замінювати суму цін товарів на добуток цін на їх кількість. Крім того величини V таQ не можна вважати сталими протягом тривалих періодів.

У трансакційному варіанті Фішера гроші виступають тільки як засіб обігу і платежу. Представниками кембріджської версії кількісної теорії були А. Маршал ,А. Пігу, Д. Робертсон. Найбільш повно ця версія висвітлена в працях А. Пігу. Він визнає виконання грішми не илше функцій засобу обігу і платежу, а й засобу нагромадження , надаючи їй особливого значення. На перший план висовується попит на гроші, який розглядається поза обігом увигляді касових залишків в окремих осіб і підприємств. Пігу акцентував увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, тобто мотивації, що змушує окремих субєктів утримувати в себе певний запас грошей. До касових залишків належить готівкові гроші і залишки на поточних рахунках. Тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств.

Обидві версії кількісної теорії грошей мають однакові недоліки й слабкі сторони.

Основні аспекти концепції Фішера такі: У рівнянні Фішера розглядається динаміка грошових потоків на макроекономічну рівні. Методологічна основа рівняння обміну — гроші , як засіб обігу.Акцент на обєктивні засади обігу грошей.У концепції Ф йдеться лише про пропозицію грошей.Основні аспекти концепції Фішера такі:Економісти кембріджської школи зосереджують увагу на мотивах нагромадження грошей конкретними субєктами ринкової економіки .Гроші не тільки засіб обігу , а й збереження нагромадження.Враховується психологічна реакція субєктів господарювання щодо використання готівки.Центральна проблема Кембріджського варіанту — проблема попиту на гроші.

14. Теорія регульованих грошей Кейнса. Неминучість інфляційних наслідків реалізації кейнсіанських концепцій.

Спираючись на дослідження економічних криз, які періодично потрясли світову економіку протягом 50- ти останніх років Дж. М. Кейнс дійшов висновку , що в нових умовах ринковий механізм суспільного відтворення не спроможний самостійно, на засадах саморегулювання забезпечити достатню ринкову рівновагу і рівномірність економічного розвитку. Тому обєктивна необхідність доповнити цей механізм державним регулюванням економіки. Дж. М. Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії , що гроші не мають значення у відтворювальному процесі, що це лише другорядний технічний інструмент, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведінки економічних субєктів, на їх господарські рішення і тому є джерелом стимулювання підприємницької активності і розвитку виробництва. Тим самим він відкинув класичну дихотомію , що створила глибокий розрив між сферою реальної економіки і грошовою сферою. Головним каналом звязку між цими сферами Кейнс визнав норму процента , яка зазнає впливу сил грошового ринкупопиту і пропозиції грошей й одночасно сама впливає на прийняття рішень про майбутні інвестиції. З цих двох кейнсіанських положень випливало третє — про можливість ефективного регулювання грошей і свідомого використання їх державою, як інструмента впливу на економіку, про проведення дійової монетарної політики з метою згладжування коливань розвиток взагалі. Отож . він створив закінчену концепцію керованих грошей, що базувалася на широкому державному регулюванні пропозиції грошей та була спрямована на забезпечення стимулювання ефективного попиту. Гроші стали обєктом державного регулювання й одночасно інструментом державного втручання в економічні процеси через механізм монетарної політики. Кейнс не виключав можливості руйнівної інфляції при надмірному зростанні пропозиції грошей. Нарощування її може досягти такого рівня , за якого ставка процента знижується до критично низької межі. За нею економіка потрапляє у так звану ліквідну пастку. Економічні субєкти віддають перевагу накопиченню ліквідності, перестають нарощувати доходні активи . процентна ставка стабілізується і починає підвищуватися. У цих умовах перестає зростати інвестиційний попит , розривається ланцюжок звязку між грошами і виробництвом. Подальше зростання пропозиції грошей спричинить розбалансованість ринків , зростання цін та високу інфляцію. У цьому Кейнс убачав слабкість грошей як економічного регулятора та недостатню ефективність монетарної політики в стабілізації економіки.