Гігієнічна класифікація праці

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас – допустимі – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство.

3 клас – шкідливі – характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство.

4 клас – небезпечні – характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий рівень ризику виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Чинники виробничого середовища

• параметри мікроклімату;

• вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

• рівень шуму, вібрації, інфразвуку, ультразвуку, освітленості.

Мікроклімат виробничих приміщень

Це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням.

Ці умови визначаються поєднанням температури; відносної вологості; сили руху повітря; температури поверхонь, що оточують людину на інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Терморегуляція – властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем.

Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі – від кліматичних умов (температури повітря).

Основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімати виробничих приміщень є: ДСН 3.3.6.042 – 99; ГОСТ 12.1.005 – 88.

Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання n – го теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням організмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому спостерігаються дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Визначення параметрів мікроклімату

1. Температуру – вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами.

Для безперервної реєстрації t⁰ навколишнього середовища – термографи.

- температуру вимірюють у кількох точках робочої зони (на рівні 1,3- 1,5 м від підлоги).

2. Відносна вологість повітря – це відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м³ повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі.

• визначається психрометром Августа, аспірацій ним психрометром, гігрометром та гігрографом.

• фізіологічно оптимальною є відносна вологість в межах 40-60%.

• залежно від характеру робіт найбільш сприятливими для організму є:

• відносна вологість 60-50% - при t⁰ 18-22 ⁰С

• відносна вологість не більше 55% - при t⁰ 28 ⁰С

• відносна вологість не більше 60% - при t⁰ 27 ⁰С

• відносна вологість не більше 65% - при t⁰ 26 ⁰С

• відносна вологість не більше 70% - при t⁰ 25 ⁰С

• відносна вологість не більше 75% - при t⁰ 24 ⁰С і нижче.

3. Швидкість руху повітря – вимірюється з допомогою крильчастих (03-0,5 м/с) та чашкових (1-20 м/с) анемометрів.

• для визначення малих доз швидкості руху повітря (менше 0,5 м/с) – термоанемометри та кататермометри.

• Залежно від характеру робіт, температури, вологості, допускається швидкість руху повітря в межах 0,3-0,5 м/с.