2. Принципи організації безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що здійснюються перерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.
Організація безготівкових розрахунків в Україні має сприяти прискоренню обігу коштів, забезпечувати неперервну реалізацію продукції.
В організації безготівкових розрахунків важливо* щоби момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема.
Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. №132
Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:
кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в їхніх касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;
суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;
кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списуються за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;
розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;
якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку»;
банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;
клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх під час укладання господарських договорів.
Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструменти у формі:
меморіального ордера;
платіжного доручення;
платіжної вимоги-доручення;
платіжної вимоги;
розрахункового чека;
акредитива.
Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.
3. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:
за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги);
у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством чи обумовлено в договорі;
для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, що їх складено не пізніше строку, установленого чинним законодавством;
для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна платня, пенсії тощо), на їхні рахунки, що
відкриті в банках;
для сплати податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку на початок операційного дня. Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговування. Платіжні доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок приймання й виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком і платником.
Платіжне доручення оформляється платником відповідно до встановлених вимог і подається до банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник платіжного доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документи дня банку, другий - видається платникові з відмітками банку про одержання і виконання доручення.
Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:
якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:
Д-т Поточний рахунок платника
К-т Поточний рахунок одержувача;
якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:
Д-т Поточний рахунок платника
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України». Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача таким бухгалтерським проведенням:
Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»
К-т Поточний рахунок одержувача.
Якщо підприємство перераховує кошти фізичній особі, а вона не має рахунка в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.
Якщо кошти, що надійшли на відповідний рахунок, не отримано фізичною особою протягом 30 календарних днів від дня надходження цих коштів до банку, то банк одержувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платникові меморіальним ордером.
Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку перерахуванням відповідної суми на рахунок із переказних операцій підприємства зв’язку.
Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:
на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна платня, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);
підприємствам - коштів на виплату заробітної платні, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, де немає банків.
Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає До обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає Реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.