Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kulturologiya.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
344 Кб
Скачать
☆

3. Археологічна періодизація стародавньої історії України.

Стародавню історію України умовно поділяють на чотири періоди залежно від зміни матеріалів, із яких виготовлялися знаряддя праці: кам’яний вік (1 млн. років тому — ІV тис. до н. е.), мідно-кам’яний вік, або енеоліт (ІV—ІІІ тис. до н. е.), бронзовий вік (ІІ тис. до н. е. — VІІІ ст. до н. е.) ранній залізний вік (VІІІ ст. до н. е. — V ст. н. е.). Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам’яний вік (1 млн. років тому — Х тис. до н. е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—VI тис. до н. е.) і неоліт, або новий кам’яний вік (VI—IV тис. до н. е.).

4. Формування культурно-господарських зон у межах Україн

В межах України виділяються дві культурно-господарські зони: південно-західна (землеробсько-скотарська) і північно-східна (мисливсько-риболовецька). Перша охоплювала лісостепове Правобережжя, Західну Волинь, Подністров'я, Закарпаття, друга — лісостепове Лівобережжя, Полісся. В кожній зоні існувало кілька археологічних культур: буго-дністровська, лінійно-стрічкової кераміки, дунайська, тиська (перша зона), сурсько-дніпровська, ямково-гребінцевої кераміки, дніпро-донецька (друга зона)

5. В. Хвойко та відкриття Трипільської культури

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойка біля села Трипілля (Київщина) дослідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які знайшов Хвойка, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії. Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Вони, очевидно, з Балкан через Румунію і Молдавію просунулися на територію України і заселили майже все Правобережжя від Дністра до Дніпра, від Північного Причорномор'я до Полісся, змішавшись_із_місцевим_населенням. Сьогодні мало що відомо про занепад трипільської культури. Ця культура зникла в кінці III тис. до н.е.  елементи цієї культури, особливо землеробські традиції, культ жінки-матері збереглися в традиціях українського народу.

6. Духовна культура трипільців. Мистецтво.

Духовна діяльність трипільців спрямовувалася передусім на підсилення існуючого світового ладу і протистояння хаосові. Культові обряди та церемонії проводились як у звичайних житлах, так і в спеціальних святилищах. Завдяки трипільській пластиці відомий пантеон Богів. Перше і найголовніше місце належить Великій Богині-Матері – жіночому началу родючості, в якому відображалося уявлення про відтворюючі функції Землі, жінки, Природи загалом. Другим в пантеоні вважається Бог-Батько, який у трипільській пластиці представлений переважно зооморфно у вигляді Бога-Бика (Тура) – чоловічого начала Природи. Третє місце в трипільському пантеоні займає Змій-Дракон (дод. 19) – втілення земноводної стихії, який водночас може виступати як земна .

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]