7. Вузький локалізаціонізму в нейропсихології

Уявлення про психич ф-ції як про неразложимой на компоненти єдиної психич «сп-ти» (говорити, писати, читати, рахувати і т. д.), кіт д.б. цілком співвіднесена з опред морфологічними структурами мозку. Сам мозок, і перш за все кора БП, рассматр-ся як сукупність-ть различ «центрів», кожен з кіт-х цілком «завідує» визна психич сп-ма => поразку к-либо мозок «центру» веде до незворотного порушення ( або випадання) відповід сп-ти. Локалізація психич ф-ції («сп-ти») розуміється як непосид-е співвіднесення психи-го і морфологіч-го (або непосред «накладення» психи-го на морфологіч-е), у зв'язку з чим цей напрямок і отримало назву « псіхоморфологіческого ». Незважаючи на критику, цей напрямок продовжує сущ-ть, особливо в клініці нервових і псих-х захворювань.

8. Антілокалізаціоннная концепція формулювання вищих психічних функцій

Антілок-м схожий з уз.локал-м за своїм відношу-ю до психич фун-ям як до нерозкладним психич «сп-тям» і за своїм понимю локалізації як непосид-го співвіднесення психи-го і морфологіч-го. Однак мозок, і перш за все кора БП, трактується як однорідне (еквіпотенційне) ціле, рівноцінне і рівнозначне по відношенню до психич фун-ям у всіх своїх відділах. Психич ф-ції («сп-ти») пов'язані рівномірно з усім мозком (і перш за все з корою БП), і будь-яке його поразка призводить до пропорційного величині патологічних-го вогнища наруш-ю всіх психич ф-цій одночасно (або до загального погіршення складних «символічних ф-цій», за К. Гольдштейну). Ступінь порушення психич ф-ції не залежить від локалізації ураження, а визна-ся тільки масою ураженого мозку. Найбільш яскравими представниками даного напрямку були деякі фізіологи (П. Флуранс, Ф. Гольц, К. Лешлі та ін) і психологи-ідеалісти (А. Бергсон та інші представники вюрцбурзьких школи).

9. Основні положення теорії системної динамічної локалізації вищих психічних функцій

Третій вирішення проблеми «мозок і психіка» (уз.локал і антілокал).

У осн.положенія даної теорії входить понятійний апарат про НП. У ньому виділяють 2 класу понять: 1. поняття загальні для НП і общ.псі (ВПФ, псі деят, пси-я система, пси-ї процес, мовленнєвий опосередкування, значення, ЛЗ, пси-е знаряддя, образ, знак, дія, операція, інтеріоризація та ін); 2. собств-но НП-кі поняття. Всі поняття сост-ють визна сист знань / теорію з єдиних позицій поясню-ю закон-ти порушень і восст-й ВПФ при локальних ураженнях мозку і обгрунтуйте-х уявлення про їх мозок організації. Общепсіхол-ю основу теорії сост-ет положення про систем-м будові ВПФ і їх систем-й мозок-й організації. Поняття ВПФ явл центр-м для НП.

ВПФ - слож форми сознат пси деят осущ-е на основі відповід-х мотивів і регул-мі відповід-ми цілями та програмами, що підкоряються всім закон-тям пси деят. 3 осн х-ки ВПФ: * формую-ся прижиттєво під впливом соц-х факторів (інтеріоризація); * опосередковує-ни за своїм псі будовою (з пом реч сист); * довільні за способом осущ-ния. ВПФ як системи володіють великою пластичністю, взаємозаміни-ю вхідних в них компонентів.

2-й клас понять:

НП-й симптом - наруш-е психич ф-цій, виник. внаслідок локального ураження ГМ.

Привчає-е НП-е симптоми - наруш-е психич ф-цій непосид-але пов'язані з вражу-м НП-го фактора (причини).

Вторинні НП-е симптоми - наруш-е психич ф-цій, виник як системне наслідок первинних НП-х симптомів за законами їх систем-х взаимод-ий.

НП-й синдром - закон-е поєднання НП-х симптомів, обусл пораж-м (випадання) визна фактора або несколь факторів.

НП-й фактор - структурно-функц-ая одиниця роботи мозку, характ визна принципом физиол-ой деят, її наруш явл причиною появи НП-го синдрому.

Синдромний аналіз - аналіз НП-х синдромів з метою виявлення загального підстави (факторів), поясню-го походження различ НП-х симптомів. Це изуч-е якостей-й специфіки наруш-я различ психич ф-цій, зв'я-х з вражу-м визна фактора. Синонім: факторний аналіз.

НП-я діагностика - дослідні хворих з локал-м пораж-м ГМ з пом клинич НП-х методів, з метою встановлення місця ураження мозку.

Опції сист - морфофізіол-е поняття, поясню-е мозок мех-ми ВПФ, сукупність аферентних і еферентних ланок, кіт. створюються мозком для досягнення кінцевого рез-та. Для виконання тієї чи іншої ф-ції створюються свої функц сист.

Мозок-е мех-ми ВПФ - совокуп морфологіч-х стр-р мозку (підкірці і кора) і що протікають у них физиол-х проц кіт. входять в єдину функц сист необхід-е для здійснення тієї чи іншої форми пси-й деят.

Локаліз.ВПФ - центр поняття в теорії сист-динам локал-і ВПФ, що пояснює зв'язок мозку з психікою.

Поліфунк-ть мозок-х стр-р - сп-ть мозок-х стр-р перебудовувати свої ф-ції під впливом нових аферентних впливів в наслідок чого відбувається перебудова уражених функц сист.

Норма ф-ції - хар-ет середнє значення тих чи інших ф-цій у визна популяції.

МежПШ асиметрія мозку - нерівноцінність внеску кіт. робить лев і прав ПШ-е в кожну психич ф-цію. Це розходження мозок-й організації ВПФ в лев і прав ПШ ГМ.

Функ-я специфічність БП - специфіка переробки інфо і межмоз-й організації ф-цій кот.спеціфічно пр і лев. ПШ. МежПШ-е взаимод-е - особливий мех-м об'єднання лев і прав ПШ ГМ в єдину інтегративну цілісно-працюючу сист

10. Основні рівні головного мозку

Головний мозок - вищий орган НС - як анатомо-функціональне утворення може бути умовно поділені на декілька рівнів, кожен з яких здійснює власні функції:

I. кора ГМ - вища управ почуттів-ми і двигат-ми ф-ми, переважне управ слож когні відс.

II. базальні ядра півкуль БМ - непроізвол руху і регуляція м'язового тонусу.

III. гіпокамп, гіпофіз, гіпоталамус, поясна звивина, мигдалеподібне ядро ​​- емоції р-ии і сост-я, ендокринна регуляція.

IV. ретикулярна формація та інші структури стовбура мозку - вегетат відс.

ГМ підрозділяється на стовбур, мозочок та великий мозок.

Як анатомічне утворення БМ складається з двох півкуль - правого і лівого; в кожному з них об'єднуються три филогенетично і функціонально різні системи: 1) нюховий мозок; 2) базальні ядра; 3) кора БМ - Конвексітальний, базальна, медіальна.

У кожній півкулі є п'ять часткою: лобова; тім'яна; потилична; скронева; островковая, острівець.

Кора БМ - найбільш високодіфференц-ий розділ НС - підрозділяється на: давню; стару; середню, або проміжну; нову.

11. Будова головного мозку

Як відомо, головний мозок (encephalon) - вищий орган нервової системи - як анатомо-функціональне утворення може бути умовно поділені на декілька рівнів, кожен з яких здійснює власні функції.

I рівень - кора головного мозку - здійснює вище управління чутливими і руховими функціями, переважне управління складними когнітивними процесами.

II рівень - базальні ядра півкуль великого мозку - здійснює управління мимовільними рухами і регуляцію м'язового тонусу.

III рівень - гіпокамп, гіпофіз, гіпоталамус, поясна звивина, мигдалеподібне ядро ​​- здійснює переважне управління емоційними реакціями і станами, а також ендокринну регуляцію.

IV рівень (нижчий) - ретикулярна формація та інші структури стовбура мозку - здійснює управління вегетативними процесами.

Головний мозок підрозділяється на стовбур, мозочок та великий мозок.

Як анатомічне утворення великий мозок (cerebrum) складається з двох півкуль - правого і лівого (hemisphererum cerebri dextrum et sinistrum); в кожному з них об'єднуються три филогенетично і функціонально різні системи:

1) нюховий мозок (rhinencephalon);

2) базальні ядра (nuclii basales);

3) кора великого мозку (cortex cerebri) - Конвексітальний, базальна, медіальна.

У кожній півкулі є п'ять часткою:

1) лобова (lobus frontalis);

2) тім'яна (lobus parietalis);

3) потилична (lobus occipitalis);

4) скронева (lobus temporalis);

5) островковая, острівець (lobus insularis, insule).

Головний мозок ділиться на 5 відділів:

1. Довгастий мозок.

2. Задній мозок, до якого відноситься міст (варолиев) і мозочок.

3. Середній мозок.

4. Проміжний мозок.

5. Кінцевий мозок.

12. Концепція структурно-системної організації мозку

О.С. Адріановим була розроблена концепція структурно-системної організації мозку як субстрату психич деят: деят мозку обеспеч-ся проекційними, асоціативними, інтегративно-пусковими і лімбіко-ретикулярних сист-й, кожна з кіт виконує свої ф-ції.

Проекційні сист обеспеч-т аналіз і переробку відпо-й по модальності інфо.

Асоціативні сист пов'язані з аналізом і синтезом разномодальних збуджень.

Інтегративно-пускові сист - синтез збуджень различ Мода-ти з біол-ки значимими сигналами і мотивації-ми впливами, а також остаточна трансформація афер-х впливів в якостей-но нову форму деят, направ-ю на найшвидший вихід збуджень на периферію (т . е. на апарати, реализ-е кінцеву стадію пристосує-го повед).

Лімбіко-ретикулярні сист - енергетик-е, мотивація-е і емоційно-вегетативні впливу.

Всі ці сист мозку працюють у тісному взаимод-та ін з ін за принципом або одночасно, або послідовно порушених структур. Робота кожн сист, а також проц-и взаимод-я систем мають динамич-кий х-р. Ця динаміка визна-ся особ-ми поступають аффер імпульсів і специфікою реакції організму. Динамічність цих взаємин виявлю-я на повед-ом, нейронному, синаптичному і молекулярному (нейрохіміч) ур-х. Умовою, способств-му цієї динамич-ти, явл св-во мультіфункц-ти (або функц-ої багатозначності), притаманне различ сист-м мозку в різному ступені.

Згідно концепції О.С. Адріанова, різні освіти і сист-м мозку в різному ступені властиві дві осн форми будови і деят-ти: інваріантні, генетично де термін-е і рухливі, ймовірносно-детермин-е. Ці уявлення узгоджуються з ідеями Н.П. Бехтеревої про сущ.-нии «жорстких» і «гнучких» ланок систем мозок забезпечення психич деят чол-а.