- •Особливості застосування прив’язок до права власності на рухоме майно та майно у дорозі.
- •Приватизація та особливості її проведення.
- •Відповідальність продавця відповідно до Віденської конвенції про міжнародну купівлю-продаж товарів.
- •Правове регулювання іноземного інвестування за законодавством України.
- •За яких обставин іноземні юридичні особи мають право бути власниками землі в Україні?
- •Форма зовнішньоекономічної угоди.
- •Націоналізація та особливості її проведення.
- •Факторинг.
- •Бартер, особливості правового регулювання.
- •Загальна характеристика права власності.
- •Націоналізація та її особливості.
- •Підприємство з іноземними інвестиціями: правові аспекти та пільги.
- •За яких обставин іноземні юридичні особи мають право бути власниками землі в Україні?
- •Особливості застосування колізійних прив’язок до права власності на рухоме майно.
- •Приватизація та особливості її проведення.
- •Операції з давальницькою сировиною.
- •Право власності на землю іноземців.
- •Підприємства з іноземними інвестиціями.
- •Ф’ючерсні угоди та їх особливості.
- •Порівняти поняття - націоналізація та приватизація.
- •Способи відчуження майна.
- •Державні гарантії іноземного інвестування.
- •Розкрити зміст поняття „конфіскація” та порівняти з поняттям „націоналізація”.
- •Міжнародний фінансовий лізинг.
- •За яких обставин іноземні юридичні особи мають право бути власниками землі в Україні?
- •Способи відчуження майна.
- •Пільги, що надаються іноземним інвесторам.
- •Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів та її значення.
- •Загальна характеристика правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •Особливості колізійно-правового регулювання права власності.
- •Франчайзинг, особливості врегулювання відносин.
- •Процедура ввезення обладнання як іноземної інвестиції.
- •Право власності на землю іноземних інвесторів.
- •Поняття, суб’єкти та об’єкти іноземного інвестування за законодавством України.
- •Правовий режим іноземного інвестування: основні положення.
- •Лізинг, особливості правового регулювання.
За яких обставин іноземні юридичні особи мають право бути власниками землі в Україні?
Відповідно до п. 4 ст. 22 ЗК України не можуть передаватися у власність іноземним громадянам та іноземним юридичним особам землі сільськогосподарського призначення.
Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
Форма зовнішньоекономічної угоди.
Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
2. Преамбула (повне найменування сторін, особа, від імені якої укладається
зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування
документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору)
3. Предмет договору (контракту)
4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт,
надання послуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання
виконаних робіт або послуг).
6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)
9. Упаковка та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Урегулювання спорів у судовому порядку
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та
платіжні реквізити сторін.
Націоналізація та особливості її проведення.
Націоналізація – відчуження майна, що знаходилось у приватній власності на користь держави. Найчастіше націоналізація стосується цілих галузей економіки. Націоналізація затверджується законодавчим органом держави (ВРУ). Термін "націоналізація" є антонімом терміна "приватизація".
Право держави на націоналізацію приватної власності, в тому числі тієї, що належить іноземцям, визнається міжнародним правом і є прерогативою суверенної держави. Хартія економічних прав і обов'язків держав, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 р., передбачила, що кожна держава має право націоналізувати іноземну власність. Держава, яка здійснює націоналізацію, має сплатити компенсацію відповідним приватним власникам. Спори про компенсації регулюються згідно з внутрішнім правом відповідної держави.
Націоналізація не вважається покаранням. Націоналізація тлумачиться як упевненість держави у тому, що зміна власності з приватної на публічну відповідає кардинальним інтересам суспільства загалом.
Міжнародне право засуджує грабіжницьку націоналізацію, але допускає таку, що супроводжується швидкою, адекватною й ефективною компенсацією.
Фундаментальні основи трансформаційних процесів між різними формами власності в Україні закладені в ст. 41 Конституції країни. В цій статті вказано, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосовано тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановленому законом, і за умови попередньої і повної компенсації їх вартості.