Теоретичні відомості

Визначення колірного тону і чистоти кольору виконується за результатами розрахунків. Розрахунки виконуються за обчисленими або виміряними величинами спектральних коефіцієнтів пропускання і даними розподілу енергії у спектрі вибраного джерела випромінювання.

Будь-який колір С може бути отриманий шляхом змішування трьох основних взаємно незалежних кольорів, взятих у певних кількостях

(1)

де X, Y, Z – основні кольори, x', y', z' – коефіцієнти кольору, що вказують у яких співвідношеннях потрібно змішувати основні кольори.

Для визначення колірного тону і чистоти кольору користуються колірним трикутником сторонами якого є координати колірності x, y та z. Ці координати визначаються за виразами:

, , . (2)

Сума координат колірності x + y + z = 1. Для визначення коефіцієнтів кольору необхідно знати відносну спектральну інтенсивність випромінювання P_ (додаток Б) джерела світла, величини ординат сумування кольору , , (додаток В) і спектральні коефіцієнти пропускання світлофільтрів _.

,

, (2)

Оптичне кольорове скло нормується по десятковому показнику поглинання () шару скла товщиною в 1 мм (додаток А). Спектральний коефіцієнт пропускання _ світлофільтра товщиною х виготовленого з кольорового скла на довжині хвилі випромінювання  визначається як:

(3.)

де ()- десятковий показник поглинання кольорового скла; х – товщина світлофільтра у мм.

Існує кілька способів розрахунку інтегралів (2). Найбільш природній полягає у визначенні добутків типу через рівні малі проміжки  і подальшого їх сумування. Для такого розрахунку можна користуватися таблицями заздалегідь визначених добутків , , з інтервалами 10 або 5 нанометрів (додаток Д).

На колірному графіку усі спектральні кольори від 400 до 700 нм розташовані на граничній кривій – локусі. Локус можна побудувати за питомими координатами колірності X, Y, Z (додаток В) У центрі локуса є область, що відповідає білому кольору. Знаючи величини координат колірності x та y на графіку кольору можна знайти точку, що відповідає цим координатам. Далі через точку, що відповідає координатам колірності джерела [x_б, y_б], наприклад, типу А і знайдену точку з координатами [x, y] проводять пряму до перетину з локусом. Точка перетину з локусом матиме координати [x_, y_] буде визначати колірний тон випромінювання джерела, що пройшло через світлофільтр. Чистоту кольору р визначають або за кривими рівної чистоти кольору [2, 7], або за виразами:

; (4)

де x_, y_ - координати колірності однорідного (чистого спектрального) випромінювання; x_б, y_б – координати колірності джерела білого випромінювання відповідного типу (А, В або С); x, y – координати колірності випромінювання, що пройшло через світлофільтр (визначені під час підрахунків).

Координати колірності джерел різних типів наведено у таблиці 2. Величини x_, y_ визначаються при визначенні колірного тону, вони є координатами точки перетину з локусом продовження лінії, що проходять через побудовані точки з координатами [x_б, y_б] та [x, y].

Координати колірності ьоровості джерел різних типів

Таблиця 2

Тип джерела	Тс	xб,	yб
A	2854	0,448	0,408
B	4800	0,348	0,352
C	6500	0,310	0,316

З огляду на (2) інтегральний коефіцієнт пропускання кольорового світлофільтра можна визначити з виразу:

(5)

де у' та у'_ – колірні коефіцієнти випромінювання, що впало і пройшло крізь світлофільтр відповідно.