1.3 Власність кожного з подружжя

СК РФ відтворює діяло раніше положення про те, що до майна, що не входить до складу спільної власності подружжя, а належить кожному з них, відносяться три види майна:  а) дошлюбне майно, тобто речі і права, що належали кожному з подружжя до вступу в шлюб;  б) майно, отримане одним з подружжя під час шлюбу в дар, в порядку успадкування або з інших безоплатним операцій;  в) речі індивідуального користування кожного чоловіка, за винятком предметів розкоші [15].  Цим майном кожен чоловік має право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися. При розділі загальної власності подружжя і визначенні їх часток це майно не враховується.  Визначення конкретного майна, яке належало кожному чоловікові до шлюбу (дошлюбного майна), підтверджується відповідними документами, які свідчать про придбання його до вступу в шлюб, або показаннями свідків і суперечок, як правило, не викликає. Виняток становить випадок, врегульований ст.37 СК.Суперечки виникають на практиці у випадках, коли грошові суми, виручені від реалізації дошлюбного майна чи іншого майна, що належить на праві власності одному чоловікові, були потім витрачені на придбання інших речей або внесені в якості внеску в банк або іншу комерційну організацію. Пленум Верховного Суду РФ дав наступне роз'яснення з цього питання: «майно, придбане хоча і під час шлюбу, але на особисті кошти одного з подружжя, що належали йому до вступу в шлюб, а також одержане в дарунок або в порядку спадкування, не стає спільною власністю подружжя »[16]. Отже, якщо на гроші, виручені від продажу дачі, що належала до шлюбу дружині, була придбана меблі, якою користуються всі члени сім'ї, то ці меблі залишається у власності дружини. Якщо на вклад в ощадбанку, який належить одному чоловікові, якого вносилися додатково кошти, які складають загальну власність подружжя, то при поділ вкладу потрібно виділити суму, яка належить першому дружину.  Майно, отримане одним з подружжя у дар або по спадку, не включається у спільну власність. Цей перелік джерел майна, що представляє собою власність одного чоловіка, є відкритим: у п.1 ст.36 СК вказані інші безоплатні угоди. На практиці це може бути придане, що виділяється родичами дружини. Судова практика відносить до власності кожного чоловіка отримані їм цінні призи, премії, якщо останні присуджені за індивідуальні творчі досягнення, якими є, наприклад, Державні премії, а також інші нагороди, медалі і т.п., якщо, звичайно, премії не є способом додаткової винагороди за працю як вид заробітної плати. В останньому випадку вони включаються до складу загального майна. У випадках спору часто буває необхідно відмежувати подарунки, зроблені одному чоловікові, від весільних подарунків, які, як правило, робляться обом подружжю і, отже, відносяться до їхньої спільної власності.  Оскільки закон допускає можливість здійснення між подружжям цивільно-правових угод, у тому числі і договору дарування, то слід вважати роздільною власністю чоловіка речі, подаровані йому іншим. Що стосується інших угод по передачі права власності, наприклад, купівлі-продажу, міни, то вони між подружжям практично не зустрічаються, хоча і не заборонені.  Як правило, спори не виникають і з приводу майна, отриманого одним чоловіком у спадок, тому що коло спадкоємців чітко визначений законом або в заповіті. Спадкодавець може залишити за заповітом майно і обом подружжю, але такі випадки дуже рідкісні [17].  Майном кожного чоловіка є речі індивідуального користування - одяг, взуття, косметичні препарати, лікувальні прилади й ін, навіть якщо вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Виняток зроблено для коштовностей та інших предметів розкоші. У поняття коштовностей включаються золоті речі та іншіювелірні вироби з дорогоцінних і напівкоштовних металів і каменів. До предметів розкоші відносяться цінні речі, твори мистецтва, антикварні й унікальні вироби, колекції та інші речі, які не є необхідними для задоволення насущних потреб членів сім'ї. Предмети розкоші - поняття відносне, воно змінюється у зв'язку із змінами загального рівня життя в суспільстві. Воно неодноразово різному трактувалося судовою практикою, яка свого часу визнавала предметами розкоші холодильники, телевізори та інші предмети, які стали сьогодні предметами звичайної домашньої обстановки. Тому зараз в законі не можна чітко визначити, які речі слід вважати предметами розкоші. У разі спору їх визначає суд з урахуванням конкретних обставин і умов життя подружжя.  У СК не визначена доля предметів професійної діяльності подружжя, наприклад, концертного рояля для музиканта, комп'ютера - для програміста, медичного обладнання - для лікаря і т.п. Якщо їх вартість незначна, вони можуть бути віднесені до речей індивідуального користування і, відповідно, вважатися власністю кожного чоловіка (наприклад, рибальські снасті, столярні інструменти, тощо). Але оскільки в даний час багато хто з них коштують дуже дорого, їх несправедливо віднести до власності тільки того чоловіка, який ними користується. Адже вони були придбані на спільні кошти і часто на шкоду загальним інтересам сім'ї. Тому їх потрібно визнати спільною власністю подружжя. Звичайно, професійні інтереси подружжя враховуються під час розподілу їхньої спільної власності, і ці предмети в натурі отримає чоловік, який ними користується. Але якщо їх вартість перевищує належну йому частку, то іншому дружину присуджується грошова або інша компенсація.  Правила, встановлені статтею 37 СК про визнання майна одного з подружжя їх спільною власністю, застосовуються судовою практикою давно і відносяться до речей тривалого спільного користування подружжя, до будинків, дач, які з власності одного чоловіка, таким чином, переходять у спільну власність. Для цього необхідно встановити, що в період шлюбу вартість майна одного чоловіка істотно збільшилася за рахунок спільного майна подружжя або за рахунок праці і засобів другого з подружжя. Це положення може застосовуватися і до автомашин, дорогим приладів і устаткування тривалого користування, в сучасних умовах - до підприємств. У таких випадках виникає питання: з якого моменту виникає спільна власність подружжя на ці предмети [18]. У разі спору цей момент визначить суд виходячи зі змін, які сталися з предметом у зв'язку з капітальним ремонтом, переобладнанням і т.п. і тими вкладеннями іншого чоловіка, внаслідок яких вартість цього майна збільшилася.