Біологічні особливості

■ Вимоги до температури. Ярий ячмінь - невимоглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оп­ тимальна- 15-20°С. Сходи витримують приморозки -3-4°С, а іноді й до -6°С. Біологічний мінімум для з'явлення сходів 4-5°С. Міні­ мальна температура для формування генеративних органів 10- 12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і фор­ мування колоса (від з'явлення сходів до виходу в трубку) необхідна помірна температура в межах 12-20°С. Оптимальна температу­ ра для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С.

Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових пер­шої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38-40°С. За такої температури про-дихи ячменю не паралізуються впродовж 25-35 год., тоді як у ярої пшениці вже через 10-17, а у вівса - навіть через 5 год., на­стає їх параліч. Саме тому посіви ярого ячменю поширені у пів­денних регіонах України.

■ Вимоги до вологи. Ярий ячмінь серед хлібів першої групи най­ більш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою вологи на створення одиниці органічної речовини. Проте на початку вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рос­ лини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою може спричинити недружне з'явлення сходів і сповільнення розвит­ ку рослин на пізніших фазах росту. Під час виходу в трубку, колосін-

ня, цвітіння і початку формування зерна ярий ячмінь вимогливий до вологи, але надлишок опадів за високих температур на багатих на поживні речовини ґрунтах викликає надмірне кущіння, інтенсивне наростання біомаси, що спричинює вилягання. Ячмінь має високу повітряну посухостійкість, порівняно з пшеницею та вівсом, і більшу стійкість до високих температур і запалів. Вищі урожаї формують­ся на ґрунтах з високою водоутримуючою здатністю, нижчі - на ґрунтах, що погано зв'язують вологу.

Серед зернових культур це найбільш скоростигла культура, де­які сорти ячменю достигають за 75 днів, що сприяє його проник­ненню навіть у північні регіони.

■ Вимоги до ґрунту. Ярий ячмінь має слаборозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених по­ живними легкодоступними речовинами ґрунтах. Урожайність його різко знижується на заболочених ґрунтах, недостатньо розпуше­ них, з близьким заляганням ґрунтових вод. Разом з тим погано росте на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надмірно кислої реакції ґрун­ тового розчину (рН 3,5) сходи не з'являються. При рН < 4,5 час­ тина рослин гине після сходів. На кислих ґрунтах навіть за високо­ го рівня удобрення рослина не здатна засвоїти елементи живлення з грунту. Оптимальне рН ґрунту для ячменю - 6,0-7,3.

Технологія вирощування

■ Попередники. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього розвит­ ку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвище­ них вимог до структури ґрунту, є найбільш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при ін­ тенсивній технології вирощування, висівати його слід на родючих, чистих від бур'янів ґрунтах.

У зоні Степу основним критерієм цінності попередника є запа­си вологи, які залишаються в ґрунті. Найбільший урожай ячменю одержують при розміщенні ячменю після кукурудзи, пшениці, вів­са. Менший урожай формується при сівбі ячменю після цукрового буряка, соняшника, які дуже висушують ґрунт. Лише в роки з ве-

202

203

ликими запасами вологи в ґрунті не спостерігається негативного впливу цукрового буряка на врожай та якість зерна ячменю.

У Лісостепу високу якість і врожайність має кормове і продо­вольче зерно ячменю при розміщенні його після багаторічних бо­бових трав, зернових бобових культур, ріпаку та однорічних трав. Проте ця група культур є також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому за наявності у сівозміні озимих зерно­вих, для ярого ячменю найкращими попередниками є просапні куль­тури (цукровий буряк, картопля, кукурудза), під які вносять органі­чні та мінеральні добрива. Міжрядний обробіток сприяє очищенню поля від бур'янів і нагромадженню в ґрунті легкозасвоюваних пожив­них речовин. Крім того, після просапних культур не ущільнюється ґрунт (ячмінь погано переносить щільні ґрунти, що запливають, у нього жовкне листя, засихають верхівки, сповільнюється розвиток біомаси). Розміщенням озимих зернових після багаторічних бобо­вих трав, зернобобових культур, однорічних трав, ріпаку та ін., а ярих зернових після просапних культур, створюються найкращі умови росту для більшості культур сівозміни.

В останні роки, внаслідок зменшення норм внесення органіч­них та мінеральних добрив під просапні культури, їх цінність для ярого ячменю знизилась. Тому для одержання високих урожаїв необхідно підвищувати норми мінеральних добрив безпосередньо під ячмінь.

У випадку сильного насичення сівозміни зерновими культурами допускається на родючих ґрунтах вирощування ярого ячменю після озимої пшениці, але тільки з використанням сидератів і про­міжних культур як фітосанітарів. Інакше таке розміщення буде економічно проблемним, оскільки вимагатиме великих затрат на агрохімікати.

Не рекомендується сіяти ярий ячмінь після озимого ячменю і вівса, в першу чергу через фітосанітарні причини. Між озимим і ярим ячменем необхідно дотримуватися також просторової ізоля­ції, оскільки озимий ячмінь є небезпечним джерелом збудників хвороб ярого ячменю - борошнистої роси, жовтої іржі та ін.

У Поліссі ярий ячмінь розміщують після картоплі, люпину, кукурудзи. Гіршими попередниками є озимі зернові.

Ячмінь відносно скоростиглий та низькорослий, тому це одна з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав.

■ Підготовка ґрунту. Ярий ячмінь належить до рослин з підви­щеними вимогами до обробітку ґрунту. Ґрунт для нього має бути нещільним, чистим від бур'янів. На щільних ґрунтах погано розви­вається коренева система ячменю, жовкне листя, що знижує про­дуктивність рослин.

Ячмінь дуже добре реагує на зяблеву оранку після всіх по­передників. При розміщенні його після зернових культур чи одно­річних трав є можливість провести лущення стерні. На полях, за­смічених однорічними бур'янами, вистачає одного лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10; ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. У випадку сильного забур'янення через 2-3 тижні проводять повторне лущення на глибину 10-12 см дисковими боронами (БДТ-7). Лущення можна з успіхом замінити внесенням універса­льних гербіцидів (раундап, гліфоган та ін.) після відростання бу­р'янів. Особливо ефективні ці препарати у боротьбі з багаторічни­ми бур'янами (пирій, осот).

Якщо попередник кукурудза, поле дискують важкими борона­ми БДТ-7 і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1-2 лущення, становить 20-22 см. За наявності осоту глибину оранки збільшують до 25-27 см. Оптимальні строки зяб­левої оранки коливаються в межах другої половини вересня - пер­шої або другої декади жовтня.

На важких та перезволожених ґрунтах до чи після оранки на зяб рекомендується глибоке чизелювання або щілювання на 40-50 см.

При розміщенні ярого ячменю після цукрових буряків чи кар­топлі, відразу після їх збирання площу орють на глибину 20-22 см. На легких за механічним складом ґрунтах оранку можна замінити поверхневим обробітком, особливо після картоплі. У зоні Степу, за даними багатьох досліджень, оранка, плоскорізний чи поверх­невий обробіток майже рівноцінні за впливом на формування вро­жаю ячменю, як після просапних культур, так і після інших попе­редників. У зоні Лісостепу з нестійким зволоженням має перевагу безполицеве розпушування ґрунту, а в зволоженій західній час­тині регіону більш доцільна оранка, в першу чергу як ефектив­ний захід у боротьбі з бур'янами. Заміна звичайно рекомендова­ного обробітку на 20-22 см, мілким на 12—14 см, не забезпечує сталих позитивних наслідків і здебільшого себе не виправдовує.

204

205

Проте в жодному разі не слід допускати проведення весно­оранки! Це призводить до втрати вологи, запізнення зі строками сівби а, отже, до зменшення врожайності та зростання собіварто¹ сті зерна. Якщо лишилося поле до весни необробленим, доцільні­ше з економічної точки зору провести пряму сівбу спеціальними сівалками.

■ Передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові роз­починається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тіль­ки ґрунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Площі, які будуть засівати в першу чергу, зразу ж культивують і готують до сівби без попереднього закрит­тя вологи шляхом боронування.

Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на гли­бину загортання насіння.

Різноманітність грунтово-кліматичних умов, ступінь окульту­рення ґрунту, його фізичний стан потребують диференційованого під­ходу до обробітку в передпосівний період. Ярий ячмінь дуже нега­тивно реагує на переущільнення і перезволоження ґрунту та нестачу в ньому кисню. Вибір оптимального стану вологості ґрунту для ярого ячменю особливо важливий. Тому на перезволожених ґрунтах з важким механічним складом в умовах затяжної прохолодної весни для покращення аерації, прискорення прогрівання та активі­зації мікробіологічних процесів необхідне глибоке розпушування (8-12 см) з наступним доведенням ґрунту до посівного стану. Якщо на зяб виорано плугами, застосовують культиватори типу КПС-4; на плоскорізному зябу - використовують голчасті борони (БИГ-3; БМШ-15) або лущильники з плоскими дисками (ЛДГ-10А). Для остаточного доведення ґрунту до посівного стану найкраще вико­ристати комбіновані агрегати типу комбінатор ЛК-4, Європак та ін.

У зоні Степу проведення передпосівної культивації через 4-5 днів після ранньовесняного боронування призводить до великих втрат вологи, що зменшує польову схожість і врожайність зерна. Тому сіють у цій зоні зразу вслід за закриттям вологи, не допуска­ючи пересихання верхнього шару ґрунту.

На легких ґрунтах за відсутності опадів головним за перед­посівної підготовки ґрунту є збереження і нагромадження вологи,

добре розпушення ґрунту. Цього можна досягти шляхом мінімаль­ного обробітку.

На полях, чистих від післязбиральних решток, можна вико­ристати дуже простий агрегат із послідовно з'єднаних важких, середніх та легких борін. На гірше вирівняних площах необхідно застосовувати голчасті борони в агрегаті з котками та зубовими боронами. При використанні культиваторів типу КПС-4 обов'яз­ково коткують ріллю. Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби дає використання сільськогосподарських машин класу "Компак-тор", ЛК-4 чи "Європак".

У всіх зонах за високої вологості ґрунту на передпосівній підго­товці його не допускається використання енергонасичених коліс­них тракторів класу Т-150К і особливо К-700.

Передпосівний обробіток ґрунту виконується впоперек до на­прямку сівби або під кутом до неї. Розрив у часі між передпосів­ним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 0,5-1 год.

■ Підготовка насіння, сорти. Сіють ячмінь кондиційним на­сінням високих репродукцій. При вирощуванні за інтенсивною тех­нологією використовують насіння з масою 1000 зерен 40-50 г, си­лою росту не менше 80%.

Однорідне та вирівняне за розміром насіння забезпечує одержання дружних сходів та рівновеликий розвиток рослин впродовж вегетації. Висока маса 1000 насінин забезпечує надійний запас поживних речо­вин при проростанні та ефективний біологічний розвиток рослин.

Від якості підготовки насіння значною мірою залежать урожайні властивості культури. Особливу увагу цьому питанню приділяє ком­панія "Райз". Все насіння проходить тут складний шлях доведення до посівних кондицій на очисних машинах фірми "Кімбрія" (рис. 3.1). Такі комплекси розміщені в Кіровоградській (Ульянівка), Тернопіль­ській (Ягільниця), Сумській (Підліснівка) областях.

Якщо джерелом захворювання ячменю є насіння, його обов'яз­ково протруюють. Протруювання насіння є найбільш дешевим, ефективним і обоє 'язковим заходом захисту рослин. Для про­труювання насіння ячменю застосовують зареєстровані в Україні препарати (табл. 3.3). Байтан універсал, крім вказаних хвороб у габл. 3.3, на початкових фазах захищає ще від смугастої пля­мистості листків, іржі, тифульозної гнилі, облямованої плямистості.

206

207

Таблиця 3.3 - Препарати для протруювання насіння ячменю ярого та озимого і спектр їх дії

	Назва препарату, діючої речовини, фірми, країни	Норма витрати на 1 т, кг	Летюча сажка	Тверда сажка	Борошниста роса	Сітчаста плямистість	Пліснявіння насіння	Септоріоз сходів	Кореневі ■ гнилі
									фузаріозна	S с £ і 2 Е
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	Байтан універсал, з. п. (триадименол, 150 г/кг + імазаліл, 25 г/кг + фуберидазол, 20 г/кг), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина	2,0	+	+	+	+	+	+	+	+
	Бункер, 6% в.с.к. (тебуконазол, 60 г/л), ф. Август, Росія	0,4-0,5	+	+		+			+	+
	Віал, 14% в.с.к. (диніконазол-м, 60 г/л + тіабендазол, 80 г/л), ф. Август, Росія	0,4-0,5	+	+		+	+		+	+
	Вінцит SC 050, к.с. (флутриафол. 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л), ф. Кемінова, Данія	2,0	+	+			+	+	+	+
	Вітавакс 200, з.п. (карбоксин, 375 г/кг + тирам, 375 г/кг), ф. Кромптон, Англія	3,0	+	+			+		+	+
	Вітавакс 200 фф, в.с.к (карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Кромптон, Англія	2,5-3,0	+	+			+		+	+
	Вітарос, в.с.к. (карбоксин, 198 г/л + тирам, 198 г/л), ф. Август, Росія	2,5-3,0	+	+					+	+
	Гравініт, в.с.к. (карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Агросфера, Україна	2,5-3,0	+	+			+		+	+
	Дерозал, к.с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина	1,5	+	+			+		+	+
	Дивідент 030FS, т.к.с. (дифеноконазол, 30 г/л), ф. Сингента, Швейцарія	2,0	+	+					+	+
	Дивідент Стар 036 FS т.к.с. (дифенокона­зол, 30 г/л + ципроконазол 6,25), ф. Синтента, Швейцарія	1,5-2,0	+	+			+		+	+
	Дітокс, к. с. (карбендазим, 300 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Агробізнеспром, Україна	2,5	+	+					+	+
	КінтоДуо, к.с. (тритиконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л), ф. БАСФ, Німеччина	2,0- 2,5	+	+		+	+	+	+	+
	Колфуго Супер, в. с. (карбендазим, 200 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина	3,0	+	+					+	+
	Колфуго Дуплет, к. с (карбендазим, 200 г/л + карбоксин, 170 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина	2,0	+	+			+		+	+

Закінчення тя^їп 2 і

				закінчення тайл. 3.3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	1Г
Кольчуга, 6% т.к.с. (тебуконазол, 60 г/), ф. Агросфера, Україна	0,4-0,5 +		+					+	+
Лоспел, в.м.е. (тетраконазол, 125 г/л), ф. Аріста, Японія	1,2	+	+				+	+	+
Преміє, 2,5% т.к.с. (тритиконазол), ф. Штефес, Німеччина	1,5-2,0 +		+					+	+
Раксил, т. к. с. (тебуконазол, 60 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина	0,5	+	+				+	+	+
Раксил Екстра, т.к.с (тебуконазол, 15 г/л + тирам, 500 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина	2,0	+			+			+	+
Реал 200, т.к.с. (тритиконазол, 200 г/л), ф. Штефес Агро, Німеччина	0,2	+	+		+			+	+
Росток, 50% к.с. (карбоксин, 400 г/л + триадименол, 97 г/л + тебуконазол, 3 г/л), ф. Презенс, Україна	1,0	+	+					+	+
Рубіж, 40% к.е. (диметоат, 400 г/л), ф. Транс Оіл, Україна	2,0	шкідники
Сарфун Т, з.п. (карбендазим, 200 г/кг + тирам, 450 г/кг), ф. Органіка, Польща	2,0-3,0	+	+			+		+	+
Сенсей, 8% в.с.к. (диніконазол-м, 80 г/л), ф. Август, Росія	0,5	+	+					+	+
Стиракс, 34% в.с.к. (карбоксин, 170 г/л + тирам, 170 г/л), ф. Агрохімінвест, Україна	3,0	+			+			+	+
Сумі-8, з. п. (диніконазол, 20 г/кг), ф. Сумітомо, Японія	1,5-2,0	+	+		+				+
Сумі-8 фло, к. с. (диніконазол-м, 20 г/л), ф. Сумітомо, Японія	1,7	+	+		+			+	+
Термінатор, к. с. (карбендазим. 200 г/л + карбоксин, 170 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина	2,0	+	+					+	+
ТМТД, 40%, в.с.к. (тирам, 400 г/л), ф. Август, Росія			+			+		+	+
Феразим, к. с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Комак Агрохім, Росія	1,5	+	+		+			+	+
Фундазол, з. п. (беноміл, 500 г/кг), _ „ _ _ ф. Агро-Кемі, Угорщина		+	+					+	+
Штефазал, к. с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Штефес Агро, Німеччина	1,5	+	+			+		+	+
Знак + - ефективний проти даної хвороби

Рис. 3.1.

Комплекс

ДЛЯ

підготовки

насіння

"Кімбрія"

При виборі препарату для протруювання необхідно враховувати спектр його дії, очікуване ураження хворобами, сортові особливості, погодні умови, реакцію рослин на даний препарат, ціну, його тип (порошок чи рідина) та ін.

Реєстрацію сортів ярого ячменю в Україні наведено в табл. 3.4. До сортів інтенсивного типу належать Роланд, Гонар, Гости­нець, Дружба. Сорти напівінтенсивного типу - Стяг, Переможний, Миронівський 86, Прерія. До пластичних сортів відносять Миро-нівський 92, Фінк, Едем. Сорти Перелом, Престиж найбільш при­датні для одержання із зерна крупи.

■ Система удобрення. Система удобрення ярого ячменю визна­чається в першу чергу попередниками. Він має цінну здатність якнайкраще використовувати післядію органічних і мінера­льних добрив, що вносились під попередню культуру. Якщо ярий ячмінь висівається після добре удобрених просапних культур (цукровий буряк, картопля), під які внесено 40-50 т/га гною і міне­ральні добрива в межах N_g0P₈₀K₈₀ - N₁₂₀P₁₂₀K_i20, то безпосеред­ньо під ячмінь добрива не вносять зовсім. На такому фоні яч­мінь при відповідному догляді здатний формувати 40-50 ц/га зерна.

Зрозуміло, що у випадку неповного забезпечення цукрових бу­ряків чи картоплі добривами, ячмінь потребуватиме додаткового внесення макроелементів.

Ячмінь дуже добре реагує на внесення добрив, особливо в умовах достатнього зволоження. Приріст урожаю від мінераль­них добрив може досягати 15-20 ц/га. Щоб запобігти виляганню

210

Таблиця 3.4 - Сорти ярого ячменю

Назва сорту	Рік реєстрації	Зона	Група стиглості	Напрямок використання
Адажіо	2003	ЛП	сс	пв
Адапт	1998	С	сс	зерн
Амулет	1999	П	сс	пв
Аскольд	2001	ЛП	сс	пв
Асторія	2002	ЛП	сс	зерн
Бадьорий	1999	ЛП	сс	пв
Баркс	2003	ЛП	ер	пв
Вакула	2003	СЛП	сс	пв
Галактик	2001	СЛП	сс	пв
Галатея	1998	СЛП	ер	зерн
Гама	2000	л	сс	зерн
Гамбринус	1996	л	сс	пв
Гетьман	2001	ЛП	сс	пв
Гонар	1995	ЛП	сс	пв
Гостинець	1995	п	сп	зерн
Дану та	2003	СЛП	сс	пв
Дерибас	1995	СЛП	сс	цін
Джер ело	1999	л	сс	пв
Дніпровський 257	1996	л	сс	зерн
Докучаєвський 15	2003	ЛП	сс	пв
Донецький 15	2002	с	ер	цін
Донецький 14	2000	с	сс	цін
Едем	1997	ЛП	сс	пв
Екзотик	1997	с	ер	пв
Ефект	2002	п	сп	зерн
Звершення	1997	ЛП	сс	пв
Зоряний	2000	ЛП	сс	пв
Інарі	2001	п	сс	пв
Карат	1998	п	сс	зерн
Корона	2000	л	ер	пв
Лотос	2000	ЛП	сс	зерн
Маресі	2000	п	сс	пв
Миронівський 86	1995	л	ер	пв
Миронівський 92	1996	сл	сс	пв
Невада	2001	ЛП	ер	пв
Надія	1998	п	сс	пв
Неофіт	1999	ЛП	сс	зерн

211

Закінчення табл. 3.4

Назва сорту	Рік реєстрації	Зона	Група стиглості	Напрямок використання
Носівський21	2002	Л	ер	пв
Оболонь	2001	ПЛ	сп	пв
Одеський 151	1994	С	сс	цін
Паллідум 107	1993	СЛП	сс	цін
Пасадена	2003	лп	сс	пв
Пеяс	2001	СЛП	сс	пв
Південний	2001	сл	ер	пв
Подільський 14	1990	л	сп	пв
Подолян	1995	п	сп	пв
Прерія	1992	с	сс	цін
Престиж	1995	с	сс	цін
Прима Білорусії	1991	лп	сс	пв
Рось	1993	СЛП	ер	пв
Скарлет	2001	СЛП	сс	пв
Скіф	2003	п	сс	пв
Сталкер	1997	с	ер	зерн
Стяг	1997	л	сс	пв
Султан	2002	СЛП	сс	пв
Табора	2001	СЛП	сс	пв
Терен	1998	лп	сс	зерн
Толар	2001	лп	сс	пв
Тюрінгія	2000	п	сс	пв
Фенікс	2000	с	сс	зерн
Форум	2000	СЛП	сс	пв
Харківський 112	1996	л	сс	пв
Цезар	1998	лп	сс	пв
Целінкла	2001	СЛП	сс	пв
Чудовий	2002	л	сс	пв

рослин, потрібно забезпечити правильне співвідношення пожив­них елементів - азоту, фосфору та калію.

Внесення фосфору збільшує кущистість рослин, запобігає ви­ляганню, прискорює достигання, підвищує якість зерна. Норма внесення фосфору коливається в межах від 40 до 100 кг/г д.р.

Внесення калію сприяє формуванню більш виповненого зерна, збільшує стійкість рослин до ураження хворобами, підвищується стійкість соломини до вилягання, ячмінь краще витримує посуху. Норма внесення калію коливається від 60 до 120 кг/га д.р.

Повну норму фосфорних і калійних добрив у зоні Степу, Лісосте­пу, Полісся вносять під основний обробіток грунту.

Азотні добрива у зоні Степу пропонується вносити одноразово. Переваги роздрібненого внесення азоту у цій зоні не виявлено. У роки з тривалою посухою, особливо в першій половині вегетації, під­живлення азотом не приводить до збільшення врожаю зерна ячме­ню. Азот, що внесений восени, не вимивається на важких зв'язних ґрунтах зони Степу і ефективно використовується рослинами у вес­няно-літній період вегетації. Азотні добрива у зоні Лісостепу і Полісся розпочинають застосовувати під передпосівну культива­цію, а пізніше вносять у підживлення на різних фазах росту рослин.