2. Психокорекційна і розвивальна робота зі школярами

Розвивальна діяльність шкільного психолога орієнтована на створення соціально-психологічних умов для цілісного психологічного розвитку школярів, а психокорекційна – на вирішення в процесі такого розвитку конкретних проблем навчання, поведінки чи психічного самопочуття. Вибір конкретної форми визначається результатами психодіагностики.

Перша форма більшістю орієнтована на «психологічно благополучних» школярів, рівень розвитку й актуальний стан яких дозволяє їх вирішувати досить складні психологічні задачі. Друга форма дозволяє працювати з психологічними проблемами, які виявлено у навчанні, поведінці (спілкуванні) чи у внутрішньому психологічному стані школярів. Вона орієнтована на роботу з групою «психологічно неблагополучних» школярів.

Корекційно-розвивальна робота розглядається як основний напрямок роботи шкільного психолога з дітьми і підлітками. Діагностика слугує основою для її правильної організації, інші форми − доповнюють чи замінюють її за необхідності. Головний принцип, що лежить в основі її змістовного наповнення й організації, − цілісність. Це означає:

Зміст корекційно-розвивальної роботи повинен забезпечувати цілісний вплив на особистість дитини чи підлітка. У психолога, звичайно ж, є уявлення про те, в якій саме сфері психічного світу школяра локалізується проблема, так як йому відомі різноманітні наукові уявлення про вікові потреби й особливості. Проте працювати необхідно зі всією особистістю в цілому, у всій різноманітності її пізнавальних, мотиваційних, емоційних та інших проявів.

З одного боку, це положення може виявитися абсолютно очевидним, і навіть банальним, проте з іншого –аналіз сучасної вітчизняної літератури зі шкільної психології показує, що на практиці про нього часто забувають.

Вимоги, відповідно до яких необхідно будувати корекційно-розвивальну роботу в школі. Перш за все – добровільність участі дитини чи підлітка. У випадках, коли йдеться про молодших школярів та учнів 5-6 класів, необхідною є також згода батьків (до речі, це ще більшою мірою стосується діагностичної діяльності: будь-які форми психологічної діагностики школярів можуть бути проведені лише за згоди батьків і їх власної згоди).

При плануванні змісту корекційно-розвивальної роботи необхідно ураховувати не лише і не стільки загально вікові уявлення про потреби, цінності і особливості, але й активно спиратися на знання особливостей того соціального і культурного середовища, до якого належать школярі, їх власні індивідуальні особливості й потреби. Знову ж таки, за всієї своєї банальності цей тезис дуже важко врахувати при проведенні конкретної групової чи індивідуальної роботи зі школярами. Нарешті, важливий організаційний момент: необхідно дотримуватися послідовності й наступності у формах і методах здійснюваної у школі корекційно-розвивальної роботи. Участь дитини в різноманітних формах корекційно-розвивальної роботи на протязі всіх років навчання в школі буде значно продуктивнішим, якщо вона буде відчувати в цій роботі певну логіку, послідовність, методичну наступність.

Зупинимося більш детально на характеристиці корекційної та розвивальної діяльності шкільного психолога.

Розвивальна робота в шкільній практиці традиційно орієнтована, перш за все, на пізнавальну, емоційно-особистісну, соціальну сфери психологічного життя і самосвідомості дітей. Таке вихідне орієнтування в межах цілісного впливу цілком можливе, оскільки передбачає виокремлення певного пріоритетного напрямку при виборі методів і прийомів. Робота може здійснюватися в різноманітних формах.

Психологічний розвиток може здійснюватися через різноманітні традиційні й звичні школярам форми внутрішньо шкільної роботи, які плануються педагогами і психологами з урахуванням розвиваючого ефекту. Його може бути закладено у саму форму організації заходів чи в його зміст.

Психокорекційна робота в шкільній практиці орієнтована на школярів з різноманітними психологічними проблемами і спрямована на їхнє вирішення. Психолог, працюючи з великою кількістю дітей, в більшості випадків не може створювати під кожну проблему індивідуальну програму корекції. Він повинен бути озброєним певним набором відповідних корекційних програм, спеціалізованих, перш за все, за віком, а в межах кожного віку – за найважливішими проблемами, з якими може зіткнутися і в змозі працювати шкільний психолог.

Враховуючи рівень кваліфікації та завантаженість шкільного психолога, можна припустити, що до його обов’язків повинна входити, перш за все, розвивальна робота і такі види корекції, які пов’язані з вирішенням проблем адаптації школярів і труднощів у їхній пізнавальній сфері. За вирішення проблем іншого роду − емоційно-особистісних, наприклад, він може братися у випадку наявності у нього достатніх професійних навичок.

Психокорекційна робота може здійснюватися як у формі групової, так і індивідуальної діяльності. Вибір конкретної форми роботи залежить від характеру проблеми (можуть бути протипоказання для групової роботи), віку дитини, її побажань. Для неї також зберігає своє першочергове значення принцип цілісного впливу, хоча залишається очевидним, що вибір пріоритетних напрямків роботи є необхідним.