Пункція плевральної порожнини (плевроцентез)

Навчальна мета: уміти підготувати інструменти, лікарські засоби та перев'язувальний матеріал; надати відповідного положення хворому; допомогти лікареві під час процедури; надати допомогу хворому в разі виникнення ускладнення.

Виховна мета: усвідомити значення дій медичної сестри у створенні асептичних умов під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати види плевроцентезу; показання та протипоказання до плевроцентезу; порядок виконання процедури.

Оснащення:

1. йодонат;

2. 70% Розчин етилового спирту;

3. 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

4. стерильні шприци ємкістю 5, 10, 20 мл з голками;

5. 0,5% Розчин новокаїну;

6. стерильні тампони та серветки;

7. стерильні пелюшки;

8. голка для пункції плеври завдовжки 10 см і діаметром 1 мм з гумовою трубкою, затискувач;

9. гепарин у флаконі, 0,9% розчин натрію хлориду;

10. стерильний шприц Жане або апарат Боброва, гумові трубки;

11. електровідсмоктувач;

12. сфігмоманометр, фонендоскоп;

13. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;

14. кордіамін в ампулах;

15. стерильний і нестерильний посуд для плевральної рідини;

16. Стерильні гумові рукавички;

17. лейкопластир;

18. стерильна губка;

19. мило;

20. вода водопровідна.

Види плевроцентезу. Пункцію плевральної порожнини виконують з лікувальною та діагностичною метою. Лікувальний плевроцентез показаний у випадку накопичення в плевральній порожнині значної кількості рідини, а також за необхідності введення в плевральну порожнину лікарських препаратів.

Діагностичний плевроцентез показаний хворим із плевральним випотом невизначеної етіології.

Показаннями до термінового плевроцентезу є травматичний гемоторакс і пневмоторакс, спонтанний і особливо клапанний пневмоторакси.

Протипоказанням до проведення плевроцентезу є підвищена кровоточивість. Крім цього, не можна здійснювати пункцію в ділянках наявності піодермії, оперізувального лишаю.

Зручніше здійснити плевроцентез у процедурному кабінеті, де легше дотримуватися правил асептики. Але якщо хворий перебуває в дуже тяжкому стані, пункцію можна проводити в палаті.

Порядок виконання діагностичного плевроцентезу

1. Ділянку пункції в межах радіуса 10 см знезаражують йодонатом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату висушують шкіру стерильною серветкою.

2. Обкладають ділянку пункції стерильними пелюшками.

3. Знеболюють за допомогою 0,5% розчину новокаїну послідовно шкіру, підшкірну жирову клітковину.

4. У всіх випадках при плевроцентезі голку вводять по верхньому краю ребра, щоб уникнути пошкодження нервово - судинного пучка.

5. Здійснюють забір плевральної рідини в шприц, витягують голку і на місце пункції накладають стерильний тампон, зволожений 70% розчином етилового спирту, зверху — стерильну марлеву серветку, яку прикріплюють до шкіри клеолом або лейкопластирем.

6. При діагностичному плевроцентезі пункцію виконують спеціальною голкою зі шприцом ємкістю 20 мл, в якому міститься розчин гепарину (в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду 1000 ОД гепарину) для запобігання зсіданню плевральної рідини.

Особливості виконання лікувального плевроцентезу. При лікувальному плевроцентезі використовують спеціальну голку з тупим зрізом. До голки герметично приєднують стерильну гумову трубку. На трубку ставлять затискувач, щоб уникнути потрапляння повітря в плевральну порожнину. Після пункції до гумової трубки приєднують шприц Жане або систему для відкачування рідини (апарат Боброва, система трубок, затискувач, відсмоктувач).

Запам'ятайте! Плевральну пункцію треба проводити із суворим дотриманням правил асептики!