Тема 13: Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків

Питання для обговорення

1. Поняття здійснення суб'єктивного цивільного права.

2. Поняття виконання суб'єктивного цивільного обов'язку.

3. Принципи та гарантії здійснення права та виконання обов'язків у цивільному праві.

4. Способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків.

5. Межі здійснення цивільних прав. Здійснення цивільного права всупереч з його призначенням. Зловживання правом.

6. Антимонопольні заборони та правила про неприпустимість недобросовісної конкуренції як різновиди межі здійснення цивільного права.

Методичні вказівки

Кожне суб’єктивне право має цінність лише тоді, коли забезпечене реальною можливістю його носія щодо здійснення цього права. Здійснення суб’єктивного цивільного права являє собою реалізацію уповноваженим суб’єктом певних можливостей, спрямованих на задоволення потреб та інтересів, і передбачених законом або, хоча й не передбачених, але ним не заборонених.

Таким чином, студенти мають звернути увагу на те, що в основі суб’єктивного цивільного права лежить не якась одна, а цілий комплекс можливостей, що надаються уповноваженій особі (володільцеві права) правовою нормою: можливість вільного вибору варіанту власної поведінки (право на власні дії), можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи (право на чужі дії), а також звертатися у необхідних випадках до сприяння примусових засобів державного апарата з метою реалізації вимоги, зверненої до боржника (право домагання). Надання правоволодільцеві цілої низки, сукупності можливостей щодо реалізації свого права випливає з сутності цивільного права як права диспозитивного.

Обрання того чи іншого варіанту поведінки залежить від характеру правової норми та від мети, досягнення якої ставить перед собою уповноважений суб’єкт. Наприклад, якщо власник речі вирішить відчужити її, він може реалізувати це право шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни або в іншій правовій формі.

Водночас, здійснення суб’єктивного цивільного права не є безмежним. Загальні засади меж здійснення права визначені у Конституції України, згідно ст. 23 якої людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Дана норма у відношенні цивільних прав одержала свій подальший розвиток у ст. 13 ЦК, за змістом якої суб’єкти здійснюють права в межах договору, актів цивільного законодавства. Здійснюючи своє право, уповноважена особа зобов’язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довікіллю, культурній спадщині, або суперечили б моральним засадам суспільства.

Слід закцентувати увагу і на положенні ч. 5 ст. 13 ЦК України про недопущення використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Правові засади підтримки економічної конкуренції визначені Законом України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р., а державним органом, на якого покладено обов’язок щодо захисту економічної конкуренції є Антимонопольний Комітет України.

У ЦК України вперше чітко закріплено положення про те, що особа має право відмовитися від свого майнового права (ч.. 3 ст. 12 ЦК). Це положення слід тлумачити таким чином, що носій права може відмовитись лише від конкретного майнового права (наприклад, кредитор має право простити боржникові його борг (ст. 605 ЦК України)).

Оскільки особисті немайнові права є невіддільними від особи їх носія, невідчужуваними, а відтак не можуть бути передані іншому суб’єкту, не допускається і відмова самого суб’єкта від належного йому особистого немайнового права (ч. 3 ст. 269 ЦК України).

Суб’єктивному праву зажди відповідає юридичний обов’язок, тобто необхідність певної поведінки, що спрямована на здійснення суб’єктивного права. В цивільних відносинах зобов’язана особа повинна або вчинити певні дії, тобто на неї покладається активний обов’язок, або утриматися відї їх вчинення (пасивний обов’язок).

Надзвичайно важливими є принципи належного та реального виконання зобов’язань, адже на їхній основі базується стабільність цивільного обороту в цілому. Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто із додержанням усіх умов щодо строку, місця, строку, способу та інших характеристик виконання зобов’язання, передбачених законом та (або) договором. Реальне виконання в переважній більшості випадків відповідає тим цілям, які бажають досягнути контрагенти за зобов’язанням, і полягає у виконанні зобов’язання в натурі.

Крім того, варто звернути увагу на тому, що належна поведінка зобов’язаної особи може стимулюватися не лише передбаченими заходами відповідальності, але й додатковими стимулами, серед яких чільне місце займають способи забезпечення виконання зобов’язань – неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання та інші способи, що можуть бути передбачені законом або договором (ст. ст. 546-597 ЦК України).

Завдання

Завдання № 1

Мачуха малолітнього Б., яка була призначена його опікуном, реалізувала майно, яке він одержав у спадщину, в тому числі: акції на пред’явника, предмети домашньої обстановки та вжитку. Крім того, вона без згоди підопічного користувалася автомобілем, який також був успадкований ним.

Б. звернувся до юриста за консультацією щодо правомірності здійснення його опікуном усіх зазначених дій.

Дайте юридичну оцінку діям опікуна.

Завдання № 2

16-ти річний К. одержав у спадщину після смерті свого діда квартиру, автомобіль, гараж, деякі музичні інструменти та колекцію старовинних грошей.

Колекцію грошей К. вирішив продати своєму однокласнику.

Проаналізуйте дану ситуацію і визначте, чи може К. вчинити вказану дію? Яким чином він здійснюватиме свої права на інше успадковане майно?

Завдання № 3

20-ти річний військовослужбовець М. з метою продажу квартири, яку він приватизував, видав своїй матері довіреність на вчинення дій щодо продажу квартири. Довіреність була посвідчена командиром військової частини, де служив М.

Нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, зазначивши, що мати М. не вправі розпоряджатися нерухомим майном, оскільки довіреність нотаріально не посвідчена.

Яким чином слід вирішити спір ?

Завдання № 4

А. уклав з туристичною фірмою договір про надання туристичних послуг, за яким фірма зобов’язувалася: 1) забезпечити трансфер А. в автобусі до м. Будапешт і в зворотному напрямку з прибуттям 8.08. 2005 р. приблизно о 10-й-12-й годині, а в зворотному напрямку – 15.08. 2005 р. приблизно о 9-й годині; 2) забезпечити проживання та надання екскурсійних послуг.

Друга частина зобов’язань за договором туристичною фірмою була виконана належним чином. Разом з тим автобус прибув до місця призначення із запізненням на 12 годин, через що була істотно скорочена екскурсійна програма, а повернувся із запізненням на 10 годин, через що А. не вийшов вчасно на роботу і через це був позбавлений премії.

А. звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, посилаючись на невиконання фірмою своїх зобов’язань. Представник останньої з позовними вимогами не погодився, пославшись на те, що запізнення автобусу до місця екскурсії та у зворотному напрямку відбулося через форс-мажорні обставини – істотну затримку автобусу на митниці. А. в свою чергу зазначив, що хоча затримка на 3-4 години на митниці і мала місце, проте автобус прибув не з таким значним запізненням, якби водій через кожні 30 хвилин руху не зупинявся б для його ремонту.

Дайте юридичну оцінку аргументам сторін. Вирішить справу.