Контрольна робота №2 методичні вказівки до виконання контрольної роботи №2

Контрольна робота з курсу «Культура наукової мови» складається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина містить два питання і є індивідуальною для кожного варіанту. Відповіді на теоретичні питання повинні бути повними, аргументованими, з використанням прикладів. Допомогою у їх підготовці стануть посібники, підручники, монографії та статті, наведені в списку інформаційно-методичного забезпечення.

Практичне завдання є спільним для всіх варіантів і полягає в укладенні анотації наукової статті. Зразок анотації подається після таблиці з лексико-граматичними засобами, запропонованими для її укладення.

Роботу належить виконувати не лише грамотно, а й охайно, з дотриманням необхідних абзаців та інтервалів, залишаючи поля для наведення зауважень.

Позитивна оцінка за контрольну роботу є необхідною умовою для складання поточного модульного контролю.

Обсяг контрольної роботи повинен бути не менше 5 рукописних аркушів.

2.1. Теоретична частина

Варіант 1

1. Історія ставлення і розвитку наукового стилю української мови.

2. Основні вимоги до структури терміна.

Варіант 2

1. Жанрові особливості наукового стилю.

2. Структурний склад термінів.

Варіант 3

1. Роль діяльності Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка та головних його організаторів – І. Франка та М.Грушевського – в розвитку наукового стилю української мови.

2. Внутрішньостильова диференціація наукового стилю.

Варіант 4

1. Розвиток наукового стилю української літературної мови в 1917-1923 рр. та під час українізації. Процес нормалізації української лексики та формування української термінології.

2. Мовні засоби наукового стилю.

Варіант 5

1. Роль Української академії наук та Інституту наукової мови в організації словникової роботи й опрацюванні української термінології.

2. Лексичні мовні засоби наукового тексту.

Варіант 6

1. Наукова стаття як самостійний науковий твір.

2. Роль запозичень у формуванні української термінології.

Варіант 7

1. Соціо- та психолінгвістичні аспекти мовної культури.

2. Основні жанри наукового стилю: визначення та загальна характеристика.

Варіант 8

1. Культура усного й писемного мовлення.

2. Українська наукова термінологія: стан та перспективи розвитку.

Варіант 9

1. Композиція наукового тексту.

2. Термінологічна система сучасної української літературної мови.

Варіант 10

1. Структура наукового тексту.

2. Морфологічні мовні засоби наукового тексту.

2.2. Практична частина

Користуючись лексико-граматичними засобами, наведеними в таблиці, складіть анотацію наукової статті.

1. Вступна частина анотації (бібліографічний опис статті)	Стаття, що анотується має назву "..." Статтю під назвою "..." опубліковано в журналі "..." за ... р., №...
2. Тематика статті	Статтю присвячено актуальній проблемі... Тема статті – … Автор статті висвітлює теоретично значуще питання... Стаття являє собою узагальнення (огляд, опис, узагальнення, виклад, аналіз)... У статті йдеться про... Автор статті "..." здійснює ґрунтовний аналіз
3. Проблематика статті	У статті розв'язуються (висвітлюються, досліджуються, ставляться, порушуються) проблеми (питання)... Автор формулює... У ході дослідження автор висвітлює такі актуальні питання, як... У статті узагальнюються результати дослідження... Автор пропонує науково обґрунтований аналіз... Автор визначає сутність поняття...
4. Ілюстрування думок прикладами	Автор наводить переконливі приклади... Автор ілюструє прикладами ... Автор цитує... Для переконливої ілюстрації автор використовує... У статті наведено статистичні дані...
5.Підсумок. Висновки	Автор наводить висновки... Автор підбиває підсумки... Автором стверджується, що... Завершуючи дослідження, автор формулює висновки: ... Автор переконує, що...
6. Адресат статті (для рекомендаційної анотації)	Стаття зацікавить... Стаття розрахована на (широке коло читачів, менеджерів, перекладачів, студентів, аспірантів...)... Стаття адресована науковцям...

Для виконання даного завдання варто розглянути зразок анотації, наведений нижче, а також у підручнику О.М.Семеног «Культура наукової української мови» (К., 2010 р).

Зразок анотації

У статті доктора юридичних наук В. Лукашевича «До визначення поняття «інформація», що вживається в сучасному юридичному обігу», опублікованій у науково-практичному збірнику «Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України» (1998р., № 1), досліджується одна з актуальних наукових проблем, розв'язання якої здійснюється в контексті вимог подальшого внормування мови дисциплін правничого циклу та юридичної лексики. Зокрема, у статті всебічно та ґрунтовно характеризується поняття «інформація» через низку його взаємопов'язаних властивостей. Особливу увагу автор приділяє поняттю «криміналістична інформація».

Стаття розрахована на широке коло читачів з вищою юридичною освітою.

Анотація – (від лат. annotatio – зауваження) – стисла характеристика друкованого твору, що переказує його зміст у вигляді переліку найголовніших питань, дозволяє отримати (або поновити в пам’яті) загальне уявлення про роботу, мати думку про її цінність і необхідність подальшого знайомства з нею. Сутність і призначення анотації полягає в тому, що вона дає стислу характеристику самого джерела інформації і відповідає на питання, про що говориться у первинному документі. Анотація, на відміну від реферату, не розкриває зміст документа, а лише інформує про існування документа певного змісту і характеру, дає найзагальніше уявлення про його зміст.

Розрізняють такі види анотацій.

За змістом і цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові (такі анотації ще іменуються описові або інформаційні), що характеризують тематику документа, але не дають його критичної оцінки, і рекомендаційні, характеризують документ і дають оцінку документа щодо його придатності для певної категорії споживачів, з урахуванням їх особливостей. За повнотою охоплення анотованого документа і читацького призначення анотації поділяються на загальні, що характеризують документ в цілому і розраховані на широке коло фахівців, і спеціалізовані, які характеризують документ лише за окремими аспектами і розраховані на вузьке коло фахівців. Різновидом спеціалізованої анотації є аналітична анотація, що характеризує певну частину або аспект змісту документа. Анотації можуть бути і груповими. Групова анотація – це анотація, яка містить узагальнену характеристику двох і більше документів. Знання правил складання анотацій і вміле користування ними сприяють адекватному вилученню основних положень джерела за темою дослідження і їх оформленню відповідно до вимог нормативних документів.

Результатом аналізу тексту з метою виділити найбільш важливу інформацію і підсумувати її (особливо в тих випадках, коли текст має значний обсяг) є резюме (франц. resumé – стисле підсумкове викладення суті сказаного, написаного або прочитаного).

Написання анотації містить у собі:

• оглядове або ознайомлювальне читання роботи з метою одержання уяви про загальний зміст;

• повторне вивчаюче читання окремих частин, речень тексту, які виражають основну інформацію;

• смисловий аналіз указаних вище частин тексту з метою визначити найважливішу інформацію і підсумувати її;

• мовна обробка й викладення інформації у вигляді стислої характеристики.

Текст анотації повинен складатися із трьох частин:

1. вступної, у якій вказуються вихідні дані;

2. описової, до якої входять загальні відомості про зміст (2-3 основних положення роботи, найбільш характерних для неї);

3. заключної, яка містить один-два висновки і які-небудь окремі особливості викладення змісту тексту, що анотується.

Особливостями тексту анотації є стислість (не більше 3-4 речень) й уривчастість викладу.