Глава 8

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Нормативи з нормування праці.

2. Методика розробки нормативів.

3. Методи встановлення норм праці

Ключові поняття та терміни
• процес нормування	. тди спостережень
• засоби нормування	. футори нормування
♦ нормативи з нормування пращ	. методи встановлення норм
• види нормативів	праиі
• методика розробки нормативів

Зміст процесу нормування праці складається з послідовного здійснення наступних етапів:

• вивчення структури витрат робочого часу;

• розробки нормативних матеріалів із нормування раці;

• установлення норм витрат праці;

• контролю за виконанням норм та підтримання їх на прогресивному рівні шляхом своєчасного перегляду у заміни Засоби нормування праці охоплюють:

нормативні матеріали, що розробляються централізовано;

інструментарій вимірювання й аналізу трудових процесів; комп'ютерну техніку.

Методи нормування за своєю суттю являють собою технології встановлення та застосування норм праці. Конкретні норми витрат праці розраховуються використанням нормативних матеріалів, до яких відносяться власно нормативи та типові норми, що установлюються на виробіток одиниці продукції в умовах типового технологічного процесу.

Нормативи з нормування праці - це вихідні регламентовані величини режимів роботи обладнання, витрат праглі та часу перерв у роботі, що розроблені на ґрунті заздалегідь проведених досліджень та призначені для багаторазового використання у розрахунках конкретних норм витрат праці стосовно до певних організаційно-технічних умов.

Нормативи режимів роботи обладнання необхідні для розрахунків основного машинного (оперативного часу) та машинно-ручного часу. Наприклад, швидкості підйому вантажу, часу повороту стріли підйомного крана.

Нормативи часу визначають необхідні витрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Вони діляться на нормативи:

оперативного часу;

часу обслуговування робочого місця;

часу перерв на відпочинок та особисті потреби,

підготовчо-заключного часу.

Нормативи часу обслуговування являють собою регламенто­вані витрати праці на обслуговування одиниці обладнання (наприклад, зернового перевантажувача), робочого місця індивідуального або колективного виконавця роботи (наприклад, робоче місце токаря або бригади слюсарів-складальників на конвеєрі).

Нормативи чисельності визначають чисельність працівників, що виконують певну суму роботи або її частину (наприклад, чисельність вахтової обслуги суднового екіпажу судна певного типу, призначення, району плавання тощо).

Усі види нормативів відбивають певний рівень розвитку техніки та організації виробництва. Так, величина нормативів часу обслуговування залежить від рівня механізації робіт, автоматизації обладнання, що обслуговується.

Якість нормативів суттєво впливає на рівень та якість норм праці. Тому нормативи з нормування праці повинні відповідати наступним основним вимогам:

сучасному рівню розвитку техніки, організації праці та виробництва, враховувати методи та прийоми кращих виконавців;

за ступенем укрупнення й точності відповідати технічним, технологічним та організаційним умовам того типу виробництва, для якого вони призначені (масове, крупно серійне, серійне, дрібносерійне та одиничне);

правильно враховувати вплив різних факторів на тривалість окремих елементів процесу та операції у цілому;

охоплювати найбільш поширені варіанти виконання робіт, бути зручними для розрахунку норм праці.

За складністю структури нормативи підрозділяють на диферен­ційовані та укрупнені.

Диференційовані нормативи використовуються для нормування праці за окремими прийомами або дрібними елементами трудового процесу.

Укрупнені нормативи застосовуються для нормування витрат праці на виконання комплексу трудових прийомів, що пов'язані між собою організаційно та технічно.

Кожен вид нормативів представлений великою кількістю конкретних нормативів, що відбивають суттєві відміни різних виробничих процесів у різних галузях, на різних підприємствах.

Система нормативів є багаторівневою: норматив вищого рівня може бути утворений шляхом агрегатування (укрупнення) нормативів нижчого рівня. Так, із нормативів на трудові рухи можна утворити норматив на трудову дію, а з нормативів на трудові дії - нормативи на трудові прийоми.

При розробці системи нормативів найбільш складною задачею є вибір оптимальної міри укрупнення нормативів. Це визначається наявністю двох протилежних тенденцій: збільшення ступеню укрупнення нормативів знижує витрати на їх розробку, у той же час знижує можливості детального аналізу виробничого процесу, зменшує точність розрахунків норм праці, обмежується сфера застосування нормативів.

Уяву про систему нормативів з праці дає їх класифікація (рис. 8).