Тема 3. Староєгипетське суспільство в його літературних пам’ятках

1. Загальна характеристика староєгипетської літератури.

2. Життя єгипетських вельмож за їхніми «автобіографіями».

3. Політичні реалії та суспільна мораль у творах дидактичної літератури.

4. Воєнно-політичні сюжети історичних повістей.

5. Зображення соціального вибуху і творах пророцького жанру – Реченні Упусера та Пророцтві Неферті.

Джерела:

Поэзия и проза Древнего Востока. – М., 1973. – С.33–112.

Сказки и повести Древнего Египта / Пер. и коммент. И.Г. Лившица. – Л., 1979.

Хестоматия по истории Древнего Востока. – М., 1980. – Ч.І. – С.17–128.

Збірник документів з історії Стародавнього Сходу. – Кіровоград, 2000.

Література:

История всемирной литературы: В 9-ти т. Т.І. – М., 1983. – С.17–128.

История древнего мира. Ч. І. Ранняя древность. – М., 1989. – С. 308–310.

Источниковедение истории Древнего Востока / Под ред. В.И. Кузищина. – М., 1984. – С.20–46.

Литература Древнего Востока. – М., 1971. – С. 25–46.

Вивчення даної теми слід розпочати із з’ясування основних етапів розвитку староєгипетської літератури, визначенні жанрів та їх художньої зрілості.

Розглядаючи жанр «автобіографій», необхідно звернути увагу на їх історичну інформативність, де можна дізнатись про майно вельмож, їх приватну власність, посади, принципи внутрішньої та зовнішньої політики, торгівлю, географічну та метрологічну термінологію. Вивчаючи твори дидактичної літератури («Повчання Ахтоя»), необхідно проаналізувати основні професії Стародавнього Єгипту, з’ясувати, які із зазначених професій вважались найбільш престижними і чому. У «Повчанні гераклеопольського царя своєму синові царю Мерікара» основну увагу слід зосередити на принципах управління державою та якостях правителя. Проаналізувати позитивні та негативні тенденції життя суспільства та методи превентивних заходів щодо попередження негативних моментів. Вивчення історичних повістей важливе для з’ясування зовнішньої політики Єгипту, дослідження стратегії та тактики ведення військових дій, опису завойованих територій та переліку данини. При аналізі творів пророцького жанру необхідно з’ясувати проблему датування повстань, рушійні сили, хід та характер соціального вибуху.

Тема 4. Давньоіндійське суспільство і держава другої половини і тис. До н.Е. За «Артхашастрою»

1. Характеристика джерела.

2. Станово-кастова система.

3. Рабство та інші форми залежності.

4. Патріархальна сім'я.

5. Сільська община.

6. Система державного управління.

Джерела:

1. История и культура Древней Индии. Тексты. – М., 1990.

2. Хрестоматия по истории Древнего Востока: В 2 ч. – М., 1980. – Ч. 2.

3. Збірник документів з історії Стародавнього Сходу. – Кіровоград. 2000.

Література:

1. Бонгард–Левин Г. М, Ильин Г. Ф. Индия в древности. – М., 1985.

2. Вигасин А. А. Самозванцев А. М. Артхашастра: проблемы социальной структуры и права. – М., 1984.

3. История древнего мира. Ч.2. Расцвет древних обществ. – М, 1989.

4. Источниковедение истории Древнего Востока. – М.. 1984.

5. Государство, администрация и политика в «Артхашастре» Каутильи // ВДИ. –1993.–№2.

Розглядаючи тему слід спочатку з’ясувати історичні умови появи даного джерела, зробити його джерелознавчий аналіз. Вивчення другого запитання необхідно розпочати із визначення таких понять як «варни» та «касти», з’ясувати їх походження, відмінні риси та умови, за яких варни співвідносяться із кастами.

Вивчаючи форми залежності у індійському суспільстві, необхідно зосередити увагу на специфічних їх проявах, ролі релігії та традицій у поширенні та довготривалому існуванні. Характеристику патріархальної сім’ї необхідно розпочати із вивчення становища жінки, дітей у сім’ї та ролі чоловіка. Необхідно також проаналізувати різні умови оформлення шлюбу, склад сім’ї, майнові відносини, право користування та порядок наслідування майна. Досліджують життя сільської общини необхідно зазначити, що її територія, функції, кількість населення за Артхамастрою носять ідеальний характер, а тому необхідно вказані параметри співставити з іншими джерелами.

Вивчаючи систему державного управління, особливу увагу слід зосередити на умовах ефективного функціонування органів державної влади, армії, судочинства, з’ясувати, які причини приводять до дестабілізації у суспільстві і як уникнути їх в процесі управління державою.