2. Економічні витрати у будівельній організації

Економічні витрати - це ті витрати, які будівельна організація зобов’язана зробити, або ті прибутки, які будівельна організація зобов’язана забезпечити постачальникові ресурсів для того, щоб залучити ці ресурси у будівельне виробництво.

Загалом економічні витрати з позиції будівельної організації можна розділити на дві частини : зовнішні та внутрішні.

Зовнішні витрати - це плата за ресурси постачальникам.

Внутрішні витрати - це витрати на власний ресурс і ресурс, що використовується самостійно (це неоплачені витрати, тобто внутрішні). З точки зору будівельної організації внутрішні витрати рівні грошовим платежам, що можуть бути отримані, якщо реалізувати ресурс якнайкраще.

На формування витрат у будівельній організації, на їхню поведінку істотний вплив має чинність закону спадної віддачі. Іноді цей закон називають «законом спадного граничного продукту» або «законом пропорцій, що змінюються». Суть даного закону можна сформулювати таким чином : починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого (постійного) ресурсу (наприклад, капіталу) дає менший додатковий, або граничний продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

У короткостроковому періоді різні види витрат можуть бути віднесені до постійних, або до змінних.

Постійні витрати складаються із витрат, що практично не змінюються при коливанні обсягів виробництва продукції (робіт).

Велике значення для економіки будівельної організації має показник середніх витрат чи витрат у розрахунку на одиницю продукції (робіт). Цей показник, як правило, використовується для різних аналітичних розрахунків і для порівняння з ціною продукції (робіт).

Середні постійні (а) витрати (питомі, на одиницю продукції (робіт) ) знижуватимуться з ростом обсягу виробництва, тому що сума постійних витрат у будівельній організації в короткостроковому періоді практично не залежить від обсягу виробництва продукції (робіт).

Середні змінні (б) витрати в короткостроковому періоді з ростом обсягу виробництва майже не змінюються.

3. Визначення оптимального обсягу виробництва та реалізації будівельної продукції

Суть даного питання розглянемо на прикладі будівельної організації [2, с.35-45], яка діє на ринку вільної конкуренції (зробленої конкуренції). Даний ринок характеризується наявністю великої кількості будівельних організацій у регіоні (виробників), що займають відносно невеликі частки ринку і практично не впливають на формування ринкової ціни на будівельну продукцію.

Завдання будівельних організацій - визначити оптимальний обсяг виробництва і реалізації будівельної продукції (робіт) як товару. Під оптимальним обсягом виробництва і реалізацією будівельної продукції (робіт) розуміється такий обсяг, при якому досягаються найкращі економічні результати будівельної організації, наприклад, прибуток, рентабельність.

Найпоширенішими методами визначення оптимального обсягу виробництва є :

• метод зіставлення валових показників;

• метод зіставлення граничних показників.

Метод зіставлення валових показників припускає розрахунок прибутку будівельної організації при різних обсягах виробництва та реалізації робіт. Послідовність розрахунку наступна:

• визначається розмір обсягу виробництва робіт, при якому досягається нульовий прибуток;

• визначається обсяг виробництва робіт із максимальним прибутком.

Метод зіставлення граничних показників базується на використанні понять «граничні витрати» і «граничний прибуток». Під граничним прибутком розуміється додатковий прибуток на кожну наступну одиницю продукції. Граничні витрати - це додаткові витрати на кожну наступну одиницю продукції.