Інститут парламентської відповідальності

Парламентська(політична) відповідальність урядів – солідарна відповідальність за політичний курс та управлінську діяльність уряду.

В країнах з парламентською формою правління уряд є чинним поки він користується парламентською більшістю.

Відмова у довірі виражається у юридичній формі, шляхом застосування спеціальної парламентської процедури: вотум недовіри або резолюція догани.

Між внесенням резолюції догани уряду та постановкою її на голосування передбачений часовий інтервал (Франція – 2доби, Іспанія – 5 днів).

За цей час досягається компроміс між урядом та парламентською більшістю.

Конституційний контроль в зарубіжних країнах

Конституційний контроль – це оцінка судами загальної або спеціальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їх відповідності Конституції.

2 основні моделі організації конституційного контролю:

1 модель: «Американська» або ж «децентралізована» - правом конституційного контролю наділені всі суди загальної юрисдикції, очолювані верховним або ж вищим судом ( США, Аргентина, Бразилія, Мексика, Японія); або верховними або вищими судами (Австралія,Естонія, Індія, Ірландія, Канада); верховний або ж вищий суд є органом загальної юстиції і конституційний контроль не є його єдиною функцією.

2 модель: «Австрійська», «європейська» або ж «континентальна» - конституційне правосуддя здійснюється спеціалізованим судовим органом – конституційним судом, котрий відокремлений від судів загальної юрисдикції, в федераціях може існувати конституційні суди на території суб’єктів федерацій( Російська федерація, ФРН).

Способи формування конституційних судів:

1 спосіб «Парламентський» В ряді країн судді конституційних судів призначаються парламентом за поданням глави держави, а в деяких главою держави за поданням парламенту( Іспанія, Бельгія)

2 спосіб «Змішаний» - парламент приймає лише часткову участь у формуванні конституційного суду (Франція). Конституції та спеціальні закони встановлюють чисельний склад і строки повноважень конституційних суддів, наявність кваліфікації та стажу, а також вікові цензи.

Різновиди конституційного контролю:

Попередній контроль – діє на стадії парламентського розгляду законопроекту до промульгації його главою держави (Румунія, Польща, Угорщина, Франція)

Наступний контроль – здійснюється щодо законів, які прийняті парламентом, промульговані головою держави та набули чинності

2 різновиди наступного конституційного контролю:

абстрактний конституційний контроль (Конституційний контроль шляхом дії) – перелічені у Конституції державні органи та вищі посадові особи можуть звернутися із запитом до конституційного суду з питанням про конституційність закону (звернення в інший суд чи конкретний спір не є обов’язковими)

конкретний контроль (шляхом заперечення) – характерний, в першу чергу, для американської моделі, коли конституційний контроль здійснюють загальні суди; питання про конституційність може бути поставлено тільки у зв’язку з розглядом конкретної судової справи(США)

Сьогодні більшість конституційних судів об’єднує ці дві форми контролю і допускає звернення не тільки державних органів,а й громадян (індивідуальна конституційна скарга).

Обовязковий конституційний контроль здійснюється відповідними органами на основі приписів Конституції незалежно від волевиявлення іншого органу чи посадової особи( Франція – органічні закони – обов’язків конституційний контроль)

Факультативний конституційний контроль – здійснюється тільки з ініціативи суб’єктів конституційного контролю. Неконституційні нпа або скасовуються(Польща, Румунія), або визнаються неконституційними і не застосовуються.

Інші компетенції конституційних судів:

• перевірка конституційності політичних партій

• контроль за результатами загальнонаціональних виборів

• спори про компетенцію

• тлумачення конституційно-правових норм