Історія розвитку пі

МЕТОДИ ПІ

Визначення ПІ вперше було озвучено у жовтні 1968 року в Німеччині. НАТО.

Фахівці – розробники ПЗ виявили необхідність у створенні дисципліни керування та розробки ПЗ. У 1970 році у Лондоні запропонована концепція ЖЦ ПЗ, ЖЦ ПЗ розглядається як послідовність етапів, які необхідно виконати в процесі створення ПЗ. ЖЦ ПЗ – ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП ПІ.

ПІ – встановлення, використання обґрунтованих інженерних методів для економного створення ПЗ яке надійно працює на реальних комп’ютерах : Bauer 1972

Формально ПІ – наука яка використовує принципи КН і математики для рентабельного вирішення проблем ПЗ : SEI_TR 1990

ПІ – дисципліна метою якої є створення якісного ПЗ, яке завершується вчасно не перевищує виділених грошей і задовольняє сформованим вимогам : Schacht 1999;

Трикутник залежностей

БЮДЖЕТ (ЯВНА КРИТЕРІЯ)

ЧАС(НЕЯВНА КРИТЕРІЯ) ФУНКЦІОНАЛ(НЕЯВНА КРИТЕРІЯ)

Кризи програмування

Вартість ПЗ – основна ознака кризи ПЗ.

Перша криза програмування

60 -70 рр

Етап ПІ – повторюваність коду

Метод ПІ – модульне програмування

Висока вартість ПЗ була пов’язана з розробкою однакових фрагментів коду в різних програмах. Використання при створенні нових програм раніше написаних фрагментів коду дає істотне зниження вартості ПЗ, термінів їх розробки.

Модульне програмування – це такий метод ПІ, головний принцип якого полягає у виділенні окремих фрагментів програм і оформлення їх у вигляді модулів з метою подальшого використання. Кожен модуль супроводжується описом в якому встановлюється правила його використання, цей опис називається інтерфейсом модуля. Інтерфейс модуля задає зв’язки модуля з основною програмою за даними та за управлінням.

Можливість повторного використання модуля визначається кількістю і складністю цих зв’язків, повторне використання модулів зі складними інтерфейсами є достатньо актуальною задачею і сьогодні для вирішення цієї проблеми розробляються спеціальні форми представлення модулів і структури для організації їх інтерфейсів. Чим простіший інтерфейс, тим універсальніший модуль.

ВИДІЛЕННЯ ОКРЕМИХ ФРАГМЕНТІВ -> ПОВТОРНЕ ВИКОРИСТАННЯ -> ФОРМУВАННЯ БІБЛІОТЕК

Друга криза програмування

Складні програми складно супроводжувати

ЕТАП – ріст складності програм

Метод ПІ – структурне програмування

Складність таких програм оцінювалась такими показниками

• великий об’єм коду (1 млн рядків)

• велика кількість зв’язків між елементами (більше 10)

• велика кількість фахівців (100)

• велика кількість користувачів

• тривалий час використання

Для складних програм виявилося що основна частина вартості припадає на впровадження і експлуатацію а не на їх створення.

ЕТАП СУПРОВОДУ ПРОГРАМНОГО КОМПЛЕКСУ ВКЛЮЧАЄ:

• виправлення помилок на етапі користування

• внесення змін у відповідності вимогам користувачів

Основна причина високої вартості, це те що програми погано спроектовані, документація незрозуміла, програмний код заплутаний. Потрібна технологія яка може забезпечити правильне проектування та кодування. Вироблений метод – структурне програмування.

Структурне програмування, базується на 4х положеннях:

1. Низхідне функціонально проектування,

2. автоматизація процесів розробки ПЗ (кей системи)(позбутись рутинної роботи програміста),

3. дисципліна проектування (планувати та документувати),

4. кодувати без goto.