5. Авторитарний політичний режим
Одним з найбільш поширених в історії є авторитарний політичний режим. За своїми характерними рисами він займає проміжне місце між тоталітаризмом і демократією. Деякі вчені розглядають авторитаризм як перехідний режим від тоталітаризму до демократії.
Авторитарний режим визначає такий метод володарювання, як авторитаризм, що характеризується командним стилем керівництва, безумовним підпорядкуванням без права заперечити рішення панівного суб'єкта, централізацією влади. Способи володарювання тут переважно силові, примусові, жорстко дисциплінарні. Цей режим не правовий ще й тому, що владна доцільність панує над законністю, виконавча влада домінує над законодавчою, принцип поділу влади ігнорується, реальна влада є монопольною незалежно від того, йдеться про владу однієї особи (монарха) чи групи осіб (номенклатурна верхівка партії або армії).
Важливою характеристикою авторитарного політичного режиму є обмежений плюралізм. Тут допускається багатопартійність, але панувати в політичному житті реально може лише правляча партія. Тут дозволені тільки політичні сили і засоби масової інформації, лояльні щодо влади. Допускається незначна, така, що не торкається владних підвалин режиму, критика на адресу можновладців, але при цьому діє цензура. Осередком авторитарного режиму є не правова держава, в якій діє принцип верховенства закона і права, а захист істотно обмежених прав і свобод людини. Ключову позицію в авторитарних режимах займають керівник, його найближче оточення, силові інститути держави.
Авторитарні режими мають різні форми. Вони залежать від певної епохи чи країни, в рамках якої діють, від політичних орієнтацій розробників та пріоритетних політичних уподобань реалізаторів. Так, якщо на початку XIX століття вперше сформульована теорія авторитаризму мала яскраво виражену ультраконсервативну, реакційну спрямованість, то на кінець сторіччя переважними стали ідеї національної й державної єдності.
В останні десятиліття авторитарні політичні режими дуже часто використовують деякі демократичні інститути – вибори, плебісцити, референдуми – для надання собі респектабельності в очах міжнародного співтовариства і власних громадян, уникнення міжнародних санкцій. Однак слід зазначити, що необґрунтованою є оцінка авторитаризму лише як негативного явища. Треба розрізняти три основних види авторитаризму: а) реформаційний; б) стабілізаційний; в) виключно деструктивний.
У період після Другої світової війни, і особливо в останні десятиліття, авторитарний політичний режим частіше всього носить перехідний характер і орієнтується, хоча б формально, на поступовий перехід до демократії.
6. Демократичний політичний режим
Після характеристики тоталітарного та авторитарного політичного режиму зупинимось на ознакахдемократичного політичного режиму. До основних характеристик демократичного режиму належать:
• наявність народного суверенітету при загальному праві голосу усіх громадян незалежно від статі, майнового цензу, раси, національності;
• представницький характер формування влади, який передбачає регулярні вибори, таємне голосування;
• конституційні гарантії, що забезпечують обмеження та поділ державної влади, гарантують розвиток прав та свобод індивіда;
• чітке розмежування між виборними державними функціями та посадами, що потребують спеціальної та професійної підготовки;
• домінування судової влади над законодавчою та виконавчою гілками влади;
• широке самоврядування, надання громадянам можливості брати участь у діяльності різних гілок влади через голосування, створення можливостей для участі в судовій діяльності (суд присяжних).
Водночас демократичному режиму властиві: незалежне громадянське суспільство при незначному втручанні держави; ринкова економіка; домінування приватної власності; зростаюча участь жінок у політичному житті; активна позиція держави на міжнародній арені.
Сучасна плюралістична демократія заснована на прагненнях людей, а не на "спущених" згори цілях. Її суттю є вибір, а принципом функціонування - політичний плюралізм. Між представництвом та конкуренцією групових інтересів, з одного боку, і необхідністю прийняття єдиних компетентних рішень, з іншого, існує певна суперечність. Вона ускладнює політичний процес, але з цим доводиться миритися, бо тільки демократія створює умови для відносно швидкого, своєчасного виправлення допущених політиками помилок і робить непотрібним звернення заради цього до насильства. Тільки вона здатна створити уряди, відповідальні перед народом.