17. Аналіз кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість(КЗ) - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк.

Залучення капіталу в обороти підприємства сприяє покращенню фінансового стану, але при умові коли вона не заморожується в обороті на тривалий час і вчасно повертаються. Інакше може виникнути прострочена КЗ, що в кінцевому рахунку може призвести до виплати штрафних санкцій і погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу КЗ слід визначити склад, причини, давність утворення КЗ та суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов’язань. Залежно від суб’єкта партнерських відносин КЗ поділяється на: - КЗ за товарними операціями (товари, роботи, послуги); -КЗ за нетоварними операціями (розрахунки з бюджетом, оплата праці, позабюджетні розрахунки).

При аналізі стану кредиторської заборгованості визначають такі показники: 1. Тривалість обороту КЗ - відношення середньорічної вартості кредиторської заборгованості до одноденної виручки від реалізації продукції. Він характеризує тривалість одного обороту кредиторської заборгованості. 2. Коефіцієнт оборотності КЗ - відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості кредиторської заборгованості й показує кількість здійснюваних оборотів кредиторською заборгованістю протягом року. 3. Коефіцієнт завантаження КЗ є обернено пропорційним до коефіцієнта оборотності і характеризує обсяг кредиторської заборгованості у вартісному вираженні, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції.

18. Значення і методи аналізу капіталу підприємства

З погляду підприємства капітал є сумою вартісної оцінки його майна та коштів, які використовуються в процесі господарської діяльності.

Вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства, називають конкретним капіталом. Під абстрактним капіталом розуміють сукупність усіх позицій пасиву балансу. В процесі аналізу капіталу визначають напрямки підвищення ефективності управлінських рішень, що забезпечують: 1=максимізацію прибутку; 2=фін. рівновагу п-ства; 3=макс-ю ринкової вартості п-ства. Завдання аналізу капіталу: 1)визначення вихідних умов функціонування п-ства; 2)вивчення змін у наявності та структурі К п-ства; 3)пошук шляхів нарощення К та підвищення рентабельності його використання. Принципи формування к п-ства: 1.Урахувань перспектив розвитку господ. діяльності підприємства. Формування капіталу доцільно пов’язувати з завданням забезпечення господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, а й у найближчій перспективі. Досягається це шляхом здійснення всіх розрахунків, пов’язаних з перспективами розвитку підприємства. 2.Забезпечення відповідності позичкового капіталу обсягу оборотних і необоротних активів п-ва. Для створення нового п-ва загальна потреба в капіталі включає: капітал, який пов’язаний з початковими витратами (необхідні для розроблення бізнес-плану);стартовий капітал, призначенням якого є безпосереднє формування активів підприємства. 3. Забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежить від структури капіталу з позиції його належності. Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичкових фінансових коштів, які підприємство використовує у процесі своєї госп. діяльності. 4. Забезпечення мінімізації витрат з формуванням капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю і структурою капіталу. 5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу за прийнятного для підприємства рівня фінансового ризику.

Класифікація капіталу п-ства 1. За належністю підприємству виділяють власний і позичений види його капіталу.

2. За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені такі види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний. Продуктивний капітал характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності. Позичковий капітал являє собою ту його частину, яка використовується в процесі інвестування у грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо). Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних (що базується на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо).

3. За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів. 4. За об'єктом інвестування виділяють основні й оборотні види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину капіталу підприємства, яка заінвестована у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка заінвестована підприємством у його оборотні активи. 5. За формою знаходження у процесі кругообороту, тобто залежно від стадії загального циклу його кругообороту, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній формах. 6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду 7. За організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних тощо). 8. За характером використання в господарському процесі у практиці фінансового менеджменту виділяють робочий і неробочий види капіталу. 9. За характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу тощо). Накопичений капітал характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат тощо.

10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітали, інвестовані в підприємство.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів. Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі капіталу підприємства: 1. Загальна оцінка структури капіталу. 2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів. 3. Аналіз джерел капіталу підприємства. 4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

19. Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування капіталу Аналіз джерел формування капіталу починають з оцінки динаміки їх складу та структури. При цьому складають і досліджують аналітичну таблицю. Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцін¬ка раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

При цьому ризик підприємницької діяльності зростає у зв’язку з тим, що зобов’язання мають бути виконані незалежно від кон-

кретних доходів підприємства. Отже, підприємства в процесі фінансування своєї діяльності мають використовувати всі доступні їм альтернативні джерела коштів (як власні, так і позикові), дотримуючись при цьому певних умов, які дають змогу забезпечити його фінансову надійність. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями.

Функції ВК: 1. Функція заснування та введення в дію підприємства. 2. Функція відповідальності та гарантії. 3. Захисна функція. 4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. 5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. 6. Функція управління та контролю. 7. Рекламна (репрезентативна) функція. Основними складовими власного капіталу є: Статутний капітал; Пайовий капітал; Додатково вкладений капітал; Інший додатковий капітал; Резервний капітал; Нерозподілений прибутк (непокритий збиток); Неоплачений капітал; Вилучений капітал. Статутний капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Номінальна вартість акцій (часток) — це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Нерозподілений прибуток – є складовою частиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Додатковий капітал - інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок до оцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Резервний капітал Резервний капітал — це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів. Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів. Неоплачений капітал - є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування. 1)Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. 2)Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення еефктивності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу. 3)Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів. 4)Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу. Вартість капіталу – це загальна сума коштів, яку підприємство сплачує за користування визначеним обсягом фінансових ресурсів. Взагальному вартість капіталу визначається за ф-лою: (витрати на обслуговування К/сума К)*100%. Середня вартість К=Питома вага К*Ціна К