6.4. Шляхи встановлення національної валютної системи України

І етап (1991-1994рр.)

Головні ознаки

Основні заходи та результати

1. В умовах глибокої економічної і фінансової кризи, гіпервисокої інфляції, макроекономічної розбалансованості, затримки з проведенням економічних реформ майже не було передумов для нормального розвитку валютного ринку.

2. Суто адміністративний порядок валютного регулювання

1. Основною перевагою і результатом даного етапу було створення нормативної бази щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні, а саме:

• в 1991р. був прийнятий Закон України ”Про банки і банківську діяльність”. За допомогою якого установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті, дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових організаціях; зобов’язано НБУ організувати накопичення та збереження золотовалютних резервів;

• 16 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”; згодом у травні 1993р. Кабінет Міністрів видав декрет “Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності;

• 12 грудня 1991р. було прийнято “Митний кодекс України”;

• 13 березня 1992р. набрав чинності Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.

2. Результатом посилення адміністративних обмежень валютного регулювання стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Усе це свідчило, про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе.

ІІ етап (1994-до вересня 1996 рр.)

1. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі: результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольнити через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку; зменшенню до 40% частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов’язковому продажу.

Ринкові методи організації валютних відносин сприяли:

1. Консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалютну, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності;

2. Валютний ринок був помітно децентралізований.

3. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України.

4. Спостерігалась істотна стабілізація національної валюти – курс до долара США за 1995 –1996 рр. знизився приблизно на 5%.

ІІІ етап – з вересня 1996р.

1. У вересні 1996р. випуск в обіг постійної національної валюти-гривні.

2. 2. Ринкові засади набули подальшого розвитку.

1. Остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000р. –введено вільне плавання;

2. 2. Введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень.

3. Певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах.

4. Подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних та фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями.

5. Приєднання України ( у травні 1997р.) до VIII Cтатті Статуту МВФ, що означало офіційне визначення вільної конвертованості гривні за поточними операціями.