10. Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використо-

вується в його статистиці. Згідно з цим визначенням, туризмом вважається ді-

яльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за

межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не переви-

щує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями.

Це визначення, прийняте Всесвітньою туристською організацією, використову-

ється в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі в Україні. У Законі України “Про

туризм” записано: “Туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного

проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою

без заняття оплачуваною діяльністю”. Рекомендаційний законодавчий акт

“Про основні принципи співробітництва країн-учасниць СНД в галузі туризму”

(1994 р.) визначає туризм як тимчасовий виїзд людей з постійного місця про-

живання в цілях рекреаційних, оздоровчих, пізнавальних або професійно-

ділових без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Незважаючи на різноманіття підходів, існуючі визначення туризму можна

об’єднати в три групи.

19

До першої групи входять визначення, що характеризують туризм як різ-

новид рекреації (розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних та емо-

ційних сил людини), систему і форму проведення вільного часу у походах і по-

їздках, які поєднуються з активним відпочинком і зміцненням здоров’я люди-

ни, з підвищенням її загальної культури та освіти. Ці визначення мають вузько-

спеціалізований характер і стосуються тільки окремих аспектів туризму або йо-

го видових особливостей.

Друга група визначень туризму розглядає його як одну з форм міграції

населення і пов’язує з актом пересування, подорожі, перетину простору і ви-

ступає як інструмент статистики туризму.

Третя група визначень характеризує туризм як складне соціально-

економічне явище, розкриває його внутрішній зміст, який полягає у єдності

різноманіття властивостей і відносин.

Наведений матеріал свідчить про те, що визначення туризму є процесом,

який постійно розвивається і удосконалюється.

З поняттям туризму невід’ємно пов’язане поняття туриста. Найбільш

широке визначення міститься в рекомендації комісії з туризму та рекреа-

ційної географії Всесвітнього географічного конгресу: Турист – особа, яка

подорожує з будь-якою метою, крім пошуку заробітку й зміни постійного

місця проживання, при умові перебування поза межами свого місця прожи-

вання не менше 24 годин. Після розробки рекомендацій зі статистики тури-

зму Всесвітньою туристською організацією у 1993 р. за основу визначення

поняття “турист” приймається положення, що турист – це тимчасовий відві-

дувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання що-

найменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім

зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з

джерела в місці тимчасового перебування.

Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує

з метою туризму в іншу країну, що не є країною її постійного проживання, і

знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 го-

дин без заняття оплачуваною діяльністю.

Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:

– з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.;

– з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних,

– релігійних, адміністративних, атлетичних тощо);

– з діловими цілями;

– в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж

24 години.

До категорії міжнародних туристів не включають і відповідно не врахо-

вують у статистиці туризму:

– осіб, які працюють у країні перебування і отримують за це грошову ви-

нагороду – іноземних робітників;

– мігрантів, в тому числі утриманців і супроводжуючих;

– осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців;

– військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за винятком при-

20

буття з метою туризму;

– працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей,

обслугу працівників дипломатичних служб;

– біженців і кочовиків, примусових переселенців;

– мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою по-

шуку роботи;

– осіб, які залишаються на постійне проживання у країні перебування;

– осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні ді-

ячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.);

– учасників наукових експедицій;

– осіб, які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, паса-

жири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) – транзитні

подорожуючі;

– учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо),

які ночують в транспортному засобі;

– члени екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які

ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування;

– подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо

їхня подорож триває понад 24 години.

Отже, турист – особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або

в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування ме-

тою, на термін від 24 годин до одного року, без здійснення будь-якої опла-

чуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебу-

вання в зазначений термін.

У випадку, якщо особа виїжджає зі свого постійного місця мешкання з

туристською метою на термін до 24 годин, вона вважається екскурсантом.

Таким чином, екскурсант – тимчасовий (одноденний) відвідувач міс-

цевості, населеного пункту або країни, незалежно від громадянства, статі,

мови та релігії, який знаходиться в даній місцевості з туристською метою

менш ніж 24 години [78, с18].