- •1.2 Організація як функція менеджменту
- •10. Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використо-
- •1.5 Стан розвитку туризму в Україні
- •3.2 Міжнародні організації, які координують туристську діяльність
- •3.3 Інструменти регулювання міжнародної туристської діяльності
- •3.4 Міжнародні документи, що регламентують туристську діяльність
- •1980 Р. У роботі цієї конференції взяли участь делегації 107 держав і 91 міжна-
- •3.6 Міжнародні відносини України у сфері туризму
- •4.2 Туристська політика в Україні, її основні положення
- •2002 – 2010 Роки.
- •4.3 Основні законодавчі й нормативно-правові акти у сфері туризму,
- •100 Місць розміщення туристів викликає створення 20–25 нових робочих
- •4.5.2 Паспортно-візові формальності
- •4.5.3 Митні формальності
- •4.6 Права й обов’язки туристів і екскурсантів
- •5.6 Поняття про туристські ресурси
- •7.4 Організація обслуговування клієнтів туристської фірми
- •7.5 Особливості організації спеціалізованих видів туризму
- •8.2 Маркетингова діяльність і реалізація збутової політики туристсь-
- •8.3 Управління ресурсами туристського підприємства
- •8.5 Організація обліку і звітності в туристському підприємстві
- •9.4.3 Видача дубліката ліцензії
- •9.4.4 Анулювання ліцензії
- •9.6 Контроль за дотриманням ліцензійних умов
- •10.3 Види сертифікації
- •10.4 Державна система сертифікації УкрСепро
- •18 І 19 Закону України ”Про внесення змін до Закону України” ”Про туризм”.
- •10.5.1 Порядок обов'язкової сертифікації готельних послуг
- •10.5.2 Порядок обов'язкової сертифікації послуг харчування
- •11.6 Стандарти, що діють в галузі туризму
- •12.3 Єдині вимоги до турпродукту
- •12.6 Просування і реалізація турпродукту
- •13.2 Функції туроператорів як суб’єктів туристської індустрії
- •14.3 Конкуренція як основний стимул розвитку туристської індустрії
- •14.4 Конкурентні переваги туристських підприємств
- •14.5 Якість турпродукту – основа конкурентоспроможності туристсь-
- •15.2 Особливості інтеграційних процесів у керуванні суб’єктами
- •15.3 Об’єднання підприємств туристської індустрії
- •16.2 Вимоги до укладання договорів
- •4. Поняття, визначення (дефініції) і специфічна термінологія, що
- •21. Форс-мажор. Обставини непереборної сили завжди можуть мати мі-
- •27. Кількість примірників. У тексті угоди вказується кількість складе-
- •22.01.2002 Р. № 19 про затвердження зразка санаторно-курортної путівки» і Ін-
- •17.2 Системність у роботі й комплексність в обслуговуванні – основні
- •18.4 Види страхування в туризмі
- •18.5 Укладання договорів між туристськими підприємствами і
- •18.6 Ефективність страхування в туризмі
- •1. Міські й приміські автобуси для перевезення пасажирів. У невеликих
- •2. Автобуси для перевезення туристів до великих транспортних
- •5.Автобуси для дальніх регулярних рейсів і перевезення туристів
- •250 Маршрутів по всій Європі, до неї входить 35 європейських автобусних ком-
- •19.2.2 Перевезення залізничним транспортом
- •19.3 Подорожі водним транспортом
- •30 Хвилин проти узгодженого сторонами часу автотранспортне підприємство
- •19.6.2 Договори із залізницею
- •5. При посадці на судно з вини турфірми меншої кількості туристів (ніж
- •20.2 Стисла характеристика засобів розміщення
- •20.5 Організація взаємодії туристських підприємств з підприємства-
- •21.2 Організація надання основних послуг і додаткового сервісу в го-
- •400 Місць). Характерний для великого міста з непостійним на-
- •20 Років попит на послуги цих готелів подвоївся. Являють со-
- •21.7 Стратегія і проблематика розвитку готельного господарства
- •22.3 Організація харчування туристів у дестинаціях
- •22.3.1 Організація харчування туристів у засобах розміщення
- •23.3 Меню. Його функції
- •23.5 Поняття про ресторанні ланцюги
- •25.3 Принципи організації санаторно-курортного лікування
- •26.3 Програмне забезпечення туристських подорожей
- •26.4 Інтернет – технології в туризмі
- •Vista компанії Digital Equipment Yahoo.
10. Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використо-
вується в його статистиці. Згідно з цим визначенням, туризмом вважається ді-
яльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за
межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не переви-
щує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями.
Це визначення, прийняте Всесвітньою туристською організацією, використову-
ється в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі в Україні. У Законі України “Про
туризм” записано: “Туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного
проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою
без заняття оплачуваною діяльністю”. Рекомендаційний законодавчий акт
“Про основні принципи співробітництва країн-учасниць СНД в галузі туризму”
(1994 р.) визначає туризм як тимчасовий виїзд людей з постійного місця про-
живання в цілях рекреаційних, оздоровчих, пізнавальних або професійно-
ділових без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.
Незважаючи на різноманіття підходів, існуючі визначення туризму можна
об’єднати в три групи.
19
До першої групи входять визначення, що характеризують туризм як різ-
новид рекреації (розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних та емо-
ційних сил людини), систему і форму проведення вільного часу у походах і по-
їздках, які поєднуються з активним відпочинком і зміцненням здоров’я люди-
ни, з підвищенням її загальної культури та освіти. Ці визначення мають вузько-
спеціалізований характер і стосуються тільки окремих аспектів туризму або йо-
го видових особливостей.
Друга група визначень туризму розглядає його як одну з форм міграції
населення і пов’язує з актом пересування, подорожі, перетину простору і ви-
ступає як інструмент статистики туризму.
Третя група визначень характеризує туризм як складне соціально-
економічне явище, розкриває його внутрішній зміст, який полягає у єдності
різноманіття властивостей і відносин.
Наведений матеріал свідчить про те, що визначення туризму є процесом,
який постійно розвивається і удосконалюється.
З поняттям туризму невід’ємно пов’язане поняття туриста. Найбільш
широке визначення міститься в рекомендації комісії з туризму та рекреа-
ційної географії Всесвітнього географічного конгресу: Турист – особа, яка
подорожує з будь-якою метою, крім пошуку заробітку й зміни постійного
місця проживання, при умові перебування поза межами свого місця прожи-
вання не менше 24 годин. Після розробки рекомендацій зі статистики тури-
зму Всесвітньою туристською організацією у 1993 р. за основу визначення
поняття “турист” приймається положення, що турист – це тимчасовий відві-
дувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання що-
найменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім
зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з
джерела в місці тимчасового перебування.
Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує
з метою туризму в іншу країну, що не є країною її постійного проживання, і
знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 го-
дин без заняття оплачуваною діяльністю.
Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:
– з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.;
– з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних,
– релігійних, адміністративних, атлетичних тощо);
– з діловими цілями;
– в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж
24 години.
До категорії міжнародних туристів не включають і відповідно не врахо-
вують у статистиці туризму:
– осіб, які працюють у країні перебування і отримують за це грошову ви-
нагороду – іноземних робітників;
– мігрантів, в тому числі утриманців і супроводжуючих;
– осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців;
– військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за винятком при-
20
буття з метою туризму;
– працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей,
обслугу працівників дипломатичних служб;
– біженців і кочовиків, примусових переселенців;
– мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою по-
шуку роботи;
– осіб, які залишаються на постійне проживання у країні перебування;
– осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні ді-
ячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.);
– учасників наукових експедицій;
– осіб, які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, паса-
жири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) – транзитні
подорожуючі;
– учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо),
які ночують в транспортному засобі;
– члени екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які
ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування;
– подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо
їхня подорож триває понад 24 години.
Отже, турист – особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або
в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування ме-
тою, на термін від 24 годин до одного року, без здійснення будь-якої опла-
чуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебу-
вання в зазначений термін.
У випадку, якщо особа виїжджає зі свого постійного місця мешкання з
туристською метою на термін до 24 годин, вона вважається екскурсантом.
Таким чином, екскурсант – тимчасовий (одноденний) відвідувач міс-
цевості, населеного пункту або країни, незалежно від громадянства, статі,
мови та релігії, який знаходиться в даній місцевості з туристською метою
менш ніж 24 години [78, с18].
