1.2. Види правопорушень

Для наукових і практичних цілей створені різні класифіка­ції правопорушень. Види правопорушень розрізняються між собою за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), за об'єктами посягання, за суб'єктами, за поширеністю, за озна­ками об'єктивної і суб'єктивної сторін, а також за процедура­ми їх розгляду.

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості)
Проступок	Злочини
відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпечності	відрізняються від проступків підвищеним ступенем суспіль­ної небезпечності

Проступки-делікти (лат. delictum — проступок) — це право­порушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є під­ставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Проступки можуть бути: конституційні, дисциплінарні, адміністративні, матеріальні, цивільно-правові.

Конституційні проступки — це суспільне небезпечні проти­правні діяння, які полягають у винному (умисному чи необереж­ному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам грома­дян, але не мають ознак складу злочину.

Дисциплінарні проступки — це суспільне небезпечні проти­правні діяння, які полягають у невиконанні робітником, служ­бовцем, військовослужбовцем, студентом виробничих, службо­вих, військових або учбових обов'язків, порушенні правил внут­рішнього трудового розпорядку. Підрив трудової дисципліни завдає шкоди нормальній діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій і спричиняє дисциплінарну відповідальність.

Адміністративні проступки — це суспільне небезпечні проти­правні діяння, які полягають у винному (умисному чи необе­режному) посяганні на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління і охороняються законом. Адмініст­ративними проступками є вчинки, що заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності державних і гро­мадських органів і організацій, посягають на суспільний або дер­жавний порядок, власність, права і законні інтереси громадян.

Як правило, вони регулюються нормами адміністративної, фінансової та інших галузей права і не пов'язані з виконанням службових обов'язків (наприклад, порушення правил протипо­жежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації; останнім часом — по­рушення митних правил: недоставлення в митницю товарів і до­кументів для контролю, пошкодження митного забезпечення, розвантаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зобов'язань щодо транзиту).

Новим видом правопорушення є податкові проступки — сус­пільне небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх вчи­нення встановлена юридична відповідальність.

Матеріальні проступки — це суспільне небезпечні протиправ­ні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережно­му) заподіянні шкоди майну підприємства його працівником.

Цивільно-правові проступки — це суспільне небезпечні про­типравні діяння, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що скла­даються між суб'єктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад, невиконання зобов'язань за ци­вільно-правовим договором, поширення чуток, що принижують честь і гідність людини).

Цивільно-правові проступки регулюються нормами цивіль­ного, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів цивільні проступки не мають вичерпного переліку в законодавстві. Цивільно-правова відповідальність носить знач­ною мірою правовідновлючий (компенсаційний) характер.

Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізня­ють:

— договірні правопорушення — пов'язані з порушенням зобо­в'язань сторін цивільно-правового договору;

— позадоговірні правопорушення — пов'язані з недодержанням або невиконанням вимог цивільно-правових норм.

Від цивільного правопорушення слід відрізняти: невинне за­подіяння шкоди або суб'єктивно-випадкову поведінку, об'єкти­вно-випадкову дію непереборної сили, порушення майнових прав унаслідок правомірних дій — рятування майна.

Від проступку слід відрізняти злочин.

Кримінальний злочин — це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яка полягає у посяганні на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше суспільне не­безпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке поля­гає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини). [1. c.254]

Якщо суспільне небезпечний проступок не заборонений кри­мінальним законом, він злочином не визнається.

Якщо проступок має всі ознаки, перелічені в кримінальному законодавстві, але не має підвищеного ступеня суспільної не­безпечності, він також не може бути визнаний злочином.

Для особи, яка вчинила злочин і притягнена до відповідаль­ності, законом як наслідок цього передбачена судимість.

Правопорушення за сферами громадського життя:

1. у сфері соціально-економічних відносин

2. у суспільно-політичній сфері

3. у сфері побуту і дозвілля

Правопорушення за колом осіб: особисті , групові(колективні)

Груповими називаються правопорушення, вчинені об'єднан­ням дій членів групи, які характеризуються певним ступенем спільності інтересів, цілей і єдністю дій.

Звернемо увагу на міжнародні правопорушення.

Міжнародні правопорушення — це дії або бездіяльність су­б'єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.

Міжнародні правопорушення
міжнародні делікти (проступки)	міжнародні злочини
(наприклад, порушення торго­вих зобов'язань)	(наприклад, работоргівля, піратство, міжнародний тероризм та ін.)

У кожному із видів правопорушень можливі:

— рецидив — вчинення правопорушення того самого виду після застосування примусового заходу за перше правопору­шення;

— повторність — вчинення нового правопорушення до за­стосування примусового заходу за перше правопорушення.

Крім того, частина осіб, які вчинили правопорушення і за­знали покарання, після цього вчиняють правопорушення іншо­го виду (більш-менш тяжкі). Мають місце і приховані правопору­шення. Їх безкарне вчинення негативне впливає на моральну і правову свідомість як самих правопорушників, так і тих осіб (особливо хитливих), що знали про їх вчинення.