2. Особливості протікання психічних процесів у дітей із рда за класифікацією о.С.Нікольської:

Клініко-психолого-педагогічна картина аутистичних розладів особистості дитини надзвичайно складна, різноманітна і незвичайна у порівнянні з іншими порушеннями психічного розвитку.

В Україні найчастіше використовується класифікація О.С.Нікольскої:

• повний відхід від того, що відбувається;

• активне заперечення;

• захоплення аутистичними інтересами;

• надзвичайна складність організації спілкування та взаємодії.

Діти першої групи РДА мають найтяжчий ступінь ураження, аутизм у них виражений найбільш глибоко і проявляється як повне відгородження від усього, що відбувається навколо. Дітям притаманна польова поведінка: вони хаотично переміщаються у просторі кімнати, не зосереджуючи надовго увагу на навколишніх предметах, реакція на зовнішні і внутрішні подразники слабка, емоційний контакт з оточуючими людьми відсутній. Обличчя зазвичай зберігає вираз глибокого спокою, часто спостерігається «розумний» вираз обличчя. Мовлення відсутнє, хоча розуміння мовлення оточуючих може бути і не порушене. Зустрічаються випадки, коли діти достатньо чисто вимовляли окремі слова і навіть фрази, але вони не спрямовані на комунікацію. Такі діти відзначаються надзвичайною граційністю і спритністю, координацією рухів, але втрачають ці рухові характеристики при довільному виконанні рухових дій.

Друга група дітей з РДА вирізняється більшою активністю. Діти більш адекватно реагують на голод, холод, біль. Їхні рухи сковані і нескоординовані. Характерною особливістю є вимога до дотримання стабільності у навколишньому середовищі: однакова їжа, один і той самий одяг, постійний маршрут прогулянок і т.п. При порушенні стабільності діти реагують бурно і у деяких випадках можуть позбутися навичок самообслуговування. Прояви такого стану помітні уже з 2-3-х років. Для дітей цієї групи також характерні стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів відчуттів (аутостимуляції): надавлювання на очні яблука, шурхотіння папером, розгойдування, обертання предметів перед очима. Яскраво виражені страхи, яких складно позбутися. Мовлення, як правило, складається з однотипних мовних штампів – команд, адресованих будь-кому із присутніх. Характерним є надмірний зв'язок з матір’ю, неможливість відлучення від неї навіть на нетривалий час. Іноді спостерігається поєднання байдужості і нечутливості до емоцій іншої людини з підвищеною чутливістю до стану матері.

Дітей третьої групи РДА відрізняють за надмірною захопленістю своїми власними стійкими інтересами, які проявляються у стереотипній формі. Для них характерним є вираз ентузіазму на обличчі, нав’язливе звернення до співбесідника у формі емоційно забарвленого монологу без бажання отримати відповідь з малою спрямованістю на комунікацію. Діти здатні проявляти свої потреби, але часто відмовляються навчатися або навіть спробувати зробити щось нове. У них спостерігається значно менше моторних стереотипій. Аутостимуляції виражаються у суперечливості спонукань: лякливість і тривожність поєднуються з потребою вдруге пережити травмуючи враження. В поведінці присутня агресивність, частіше – вербальна. Діти третьої групи дуже прив’язані до рідних, які є для них гарантією стабільності і захищеності, але прагнуть до повного домінування і контролю над оточуючими людьми.

Найбільш легкий ступінь аутизму проявляється у дітей четвертої групи. На перший план у них виступає уже не захист від оточуючого світу, а підвищена вразливість, загальмованість у контактах, недорозвиненість саме форм спілкування. У таких дітей збережені інтелектуальні функції, вони здатні до спілкування, але не вміють правильно обирати форми взаємодії з оточуючими людьми, тому їх спілкування обмежене лише близькими і добре знайомими людьми. У них яскраво виражена потреба у захисті, підбадьорюванні, емоційній підтримці і наявність ритуалів як форми захисту від страхів. У мовлені виділяються аграматизми, невідповідність вживання займенників, змазаність мовлення. У ході розвитку можливе як покращення навичок спілкування, так і регрес.

Див.додаток