34. Значення Берестейської церковної унії для розвитку культурного життя в Україні.

ІдеєюБерестейської унії було об’єднання східної та західної церков. Ініціаторами об’єднання стали православні

владики, маючи надію, що унія допоможе церкві досягнути її попередньоївеличі. Єпископ Гедеон Балабан першим порушуєпитання унії. Згодом до нього приєдналися– Кирило Терлецький, Діонісій Збируйський та інші. Владикидля узгодження своїх дій таємно зібралися на нараду у місті Белзі.Наслідком цієї наради став лист до короля Речі Посполитої, в якомувладики заявляли про свою згоду визнати владу Папи. З кожним роком число прихильників унії серед православного духовенствазростало. 1591 року до прихильників унії приєднався Перемишльськийєпископ Михайло Копистенський, а 1593 року Володимирський владика ІпатійПотій. Чутки про унію поширювались по Україні. Унія мала, як іприхильників, так і противників. Одним з таких противників унії бувкнязь Василь-Костянтин Острозький. Маючивеличезні кошти та використовуючи своє становище у державі, він очоливправославних у Польщі в їхній боротьбі за віру та національне визволенняпроти окатоличення та ополячення українського народу. Бачачи занепадправослав’я князь вирішує у 1570 році заснувати в Острозьку академією. В ній здобулоосвіту дуже багато визначних діячів, що особливо відзначилися внаціональному й церковному житті України у XVII столітті.

У жовтні 1596 року у місті Бересті зібрався унійний собор наякому були присутні: митрополит Київський Михаїл Рогоза та п’ятьправославних єпископів, папський легат та представник короля. Вурочистій атмосфері на цьому соборі було проголошено унію і підданоанафемі всіх, хто не приймав акту об’єднання з католицькою церквою.Прихильники унії розгорнули активну діяльність для приєднання новихвірян. У1600 р. митрополита Рогозу замінив Іпатій Потій -великоосвідчена людина, добрий оратор і дипломат. Опорою дляправославних був князь Острозький, який шукаючи підтримки зблизився зпротестантами.

Пожвавлення суспільно-політичного життя на Наддніпрянщині (національно-визвольні рухи, політична активізація запорізького і реєстрового козацтва) сприяло закріпленню за Києвом ролі провідного культурного центру України. 1615 р. в Києві почала діяти братська школа, 1616 р. — друкарня Києво-Печерської лаври, 1632 р. — Києво-Могилянська колегія (пізніше академія). ЇЇ наслідком була поява талановитих полемічних творів, у яких на основі розвитку реформаційних ідей викристалізовується оновлена релігійна доктрина Острозьких книжників. Отже, Берестейська церковна унія (1596 р.) надала нового імпульсу культурному життю України.

35. Особливості українського малярства періоду ренесансу.

Багатство національного образотворчого мистецтва періоду Ренесансу пов’язане з іконописом, світським портретним малярством, мініатюрою в рукописній книзі та книжковою гравюрою.

Використання в укр. малярстві західноєвропейських художніх зразків не було новим. Географічне розташування укр. земель було для цього добрим ґрунтом. Монументальне малярство, починаючи з середини XVIст, дедалі більше втрачає позиції. Останнє його пожвавлення фіксується у перемишльському середовищі. За свідченням суч. дослідника В. Александровича відомостей про розвиток українського монументального малярства у львівському середовищі другої половини XVIвіднайти не вдалося.

До унікальних памяток належать фрески церкви Спаса на Берестові в Києві. Їх виконували на замовлення П.Могили в 1642-1644 рр майстри з Афону з дотриманням традиції візантійського канону. У цьому настінному ансамблі особливу увагу привертає портрет могили в сцені «Моління» . Існування світського монументального малярства другої половини XVIст – першої половини XVIIст підтверджується лише документами.