Питання №3

Релігія – це світогляд, який задає певну картину світу і в той же час формує систему цінностей та норм; релігійне витлумачення світу є засобом орієнтації в ньому людини та регуляції її поведінки, набуття нею життєвого смислу. Релігія постає у великому розмаїтті форм. Перш за все можна говорити про релігії живі і мертві, релігії природні та релігії одкровення, національні і світові. Мертві релігії – це ті, котрі колись існували, але з часом зникли. Живі релігії – ті, що існують зараз і здійснюють вплив на свідомість і поведінку певних груп людей, мотивуючи і спрямовуючи їх. Природні релігії і релігії одкровення виділяються за характером їх виникнення. Природні виникають безпосередньо в ході розвитку певного суспільства, поступово еволюціонуючи від ранніх до більш пізніх форм. До таких релігій відносять синтоїзм і індуїзм. Релігії одкровення пов’язані з особистістю засновника і фактором надприродного одкровення або осяяння. До неї відносять християнство, іслам, буддизм, зороастризм.

В історичному плані виділяють такі форми релігії: ранні(функціонують в межах одного роду чи племені) фетишизм, магія, тотемізм, анімізм; національно-державні релігії поширені в межах певної держави або у певних народів( індуїзм, іудаїзм, зороастризм); світові релігії – не обмежуються одним народом чи державою, а прагнуть виразити потреби всіх людей: буддизм, християнство, іслам; нетрадиційні релігії.До основних структурних елементів релігії відносять релігійну свідомість, релігійну ідеологію, релігійну психологію, джерело ідеології, культ.

Особливості релігійної віри полягають у твердому переконанні людини в існуванні надприродного. В той час як нерелігійна віра позбавлена цієї ознаки. Віра – це особливий психологічний стан повного визнання і прийняття якогось твердження або положення речей за умови дефіциту точної інформації без достатніх підстав і готовність діяти у відповідності з ними.

Роль релігії в житті кожної конкретної людини та суспільства в цілому розкривається через її основні функції: світоглядна, ілюзорно- компенсаторна, комунікативна, регулятивна, інтегративна. Ілюзорно- компенсаторну або втішу вальну, психотерапевтичну, що тісно пов’язані зі світоглядною: вона полягає в здатності релігії відшкодовувати, компенсувати людині її залежність від природних і соціальних стихій, відчуття безсилля, обтяжливість буття. Регулятивна – усвідомлення індивідом змісту певних ціннісних установок, що виробляється в кожній релігії і виступають своєрідною програмою поведінки людини. Релігія – це світогляд, який задає певну картину світу і в той же час формує систему цінностей та норм; релігійне витлумачення світу є засобом орієнтації в ньому людини та регуляції її поведінки, набуття нею життєвого смислу. Релігійний світогляд носить своєрідний характер: провідне місце в ньому належить подвоєнню світу на відкритий, доступний людському природному сприйняттю, та прихований, таємний, проте найважливіший та священний. Релігійний світогляд передбачає і те, що людина не розглядає себе в якості повністю самовладної істоти; навпаки, людина усвідомлює себе як єство, підпорядковане вищим силам буття. В більшості релігій передбачається віра у безсмертя душі. Релігія гармонізує свідомість віручої людини та постійно підтримує її в повсякденному житті. Релігія містить в собі також значний гуманістичний потенціал, вона задовольняє потреби людини у рівновазі та гармонії зі світом, переживання єдності з усім сущим, і формує відчуття певної стабільності.