2. Передумови виникнення екології

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана знавколишнім світом. Але з тих пір, як з'явилося високоіндустріальноесуспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося,розширився обсяг цього втручання, воно стало многообразнее і зараззагрожує стати глобальною небезпекою для людства.

Якщо двадцять-тридцять років тому екологічні проблеми обговорювалитільки фахівці, то зараз про катастрофічний стан нашої планетизнають навіть діти. Екологічні проблеми є загальними проблемаминаселення Землі. Стоншення озонової оболонки, глобальні зміни клімату,виснаження природного шару грунту, природних ресурсів, зменшення запасівпитної води і одночасно інтенсивне зростання народонаселення планети,супроводжується нарощуванням виробничих потужностей, часті аварії --це проблеми, які хитаються кожної держави. У сукупності вонистворюють безперервно погіршується середовище існування самої людини.  Різноманіття хвороб, що спіткало людей в останньому столітті - ось підсумоквідсутності правильної взаємодії людини з природою.

До поганий середовищі існування, забрудненим води, повітря, продуктівхарчування особливо чутливі діти. Діти Росії знаходяться в особливонесприятливих умовах.

(+ матеріал з першого питання)

3. Предметом є взаємозв’язки біоти та абіоти; об’єктом є складні взаємодії природних систем, до яких відносять:

1) популяція – особини одного виду, що мешкають на одній території протягом кількох поколінь (певний біотоп, щільність, приріст, співвідношення старих та молодих, адаптаційні можливості)

2) біоценоз – всі живі організми, що мешкають на даній території та формують трофічний рівень (продуценти - рослини, редуценти - мікроорганізми, консументи - тварини)

3) біогеоценоз (екосистема)

4. Завдання:

1) всебічне вивчення природних систем у зв’язку з антропологічним впливом;

2) збереження здатності біосфери до саморегуляції, самовідтворення та самозбереження;

3) зменшення небезпеки глобальних екологічних змін;

4) зменшення рівня хімізації;

5) перехід від промислу до господарювання;

6) утилізація відходів, зниження рівня забруднення;

7) формування еталонних ділянок;

8) розробка нормативів та стандартів екологічної безпеки.

5. Місце екології в системі природничих наук.

З виходом екології на глобальний – біосферний рівень, унаслідок появи нових практичних потреб, обумовлених роз­витком технологій, йдеться про інтеграцію та диференціацію еколо­гічних знань. Унаслідок цих двох протилежних, але взаємо-обумовлених процесів ускладнюється структура екології, з’яв­ляються нові підрозділи, а сама наука поширює свої межі пі­знання за рамки біологічної науки.

Оскільки екологія сформувалася в принципово нову інтегровану дисципліну, то не дивно, що існує кілька класифікацій основних складових частин екології. Одні автори приділяють більше уваги загально-філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого-економічним, четверті - біоекологічній деталізації.

Як міждисциплінарна наука екологія взяла на озброєння всі методи теорії систем та на цій основі опинилася на перехресті біологічних та гуманітарних наук(рис.1). При цьому екологія залишилася точною біологічною наукою в тому розумінні, що вона досліджує живі об’єкти та їх сукупність, але вона стала й гуманітарною наукою, тому що визначає місце людини в природі, формує її світогляд та сприяє оптимізації розвитку соціальних та виробничих процесів.

До цього часу не вироблена єдина класифікація розділів, які входять в екологічну науку.

К.М. Ситник та М.І.Будико (1990 – 1992) розділяють екологію на три частини:

· загальна екологія, що вивчає основні закономірності функціонування екологічних систем;

· глобальна екологія, що вивчає біосферу в цілому;

· прикладна екологія, об’єктом вивчення якої є взаємовідносини живих організмів із середовищем.

Г.Білявського та М.Падуна (1991) виділяють в екології п’ять основних блоків:

· біоекологія;

· геоекологія;

· техноекологія;

· соціоекологія;

· космічна екологія.

М.Ф.Реймерс (1990) вважає, що до складу сучасної екології входять 39 основних розділів, а сама вона тісно пов’язана з 70 великими науковими дисциплінами.