2. Види інновацій.

Нововведення (інновації) можливі у всіх сферах діяльності людини. Виходячи з багатоваріантних можливостей, інновації розрізняються по сфері додатка, масштабами поширення і за характером.

За сферою докладання інновації поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні та державно-правові.

За масштабами поширення розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві та локальні (на підприємстві, в компанії) інновації.

За характером вони можуть бути еволюційними і радикальними.

Еволюційні інновації можна класифікувати по предмету докладання, впливу на процес виробництва та діяльність компаній, а також за характером потреб, що задовольняються. Традиційним підходом до типології нововведень по предмету докладання є їх поділ на інновації-продукти та інновації-процеси.

Інновація-продукт - нововведення у вигляді принципово нового чи удосконаленого продукту, яке просувається у формі товару на ринок. Найчастіше впровадження нового продукту буває пов'язано з освоєнням або створенням нових ринків.

Інновація-процес - це технічне, виробниче й управлінське вдосконалення, що знижує витрати на виробництво продукту. Інновація-процес може перетворитися на інновацію-продукт, якщо затребувана на ринку. Виділяють ще

Інновацію-сервіс, пов'язану з обслуговуванням процесів використання продукту за межами підприємства (програмне забезпечення комп'ютерів).

До інновацій, що впливає на процес виробництва та діяльність компаній на ринку, відносяться технологічні, виробничі, економічні, торгові, соціальні, правові, управлінські та інформаційні.

У сфері послуг інноваціями є принципово нові або суттєво вдосконалені методи їх виробництва та надання (обслуговування), які не можуть бути забезпечені колишніми виробничими методами. Це туристські, банківські, консалтингові послуги, інші сектори з орієнтацією на новітні інформаційні та комунікаційні технології.

Досить часто компанії вдаються до допомоги адаптивних інновацій, які є реакцією на нововведення, здійснені конкурентами, з метою пристосуватися до змін ситуації і забезпечити виживання компанії. Особливе місце займають псевдоінновації, що не приводять до зміни споживчих характеристик продуктів, а імітують їх.

До інновацій за характером потреб, що задовольняються можна віднести нововведення, що створюють нові потреби і розвиваючі існуючі.

Інновації можуть не тільки зберігати і вдосконалювати технологічні та ринкові можливості фірм, але і, як не дивно, їх руйнувати. Так звані архітектурні інновації іноді вимагають заміни існуючих технологій та продуктів, а також ринково-споживчих зв'язків. Інновації, які створюють для існуючих технологій і продуктів нові ніші на ринку, призводять до появи іншої категорії споживачів і руйнують сформовані ринкові зв'язку.

3. Інноваційні процеси.

Інноваційна активність проявляється через інноваційні процеси - цілеспрямовану діяльність по створенню, освоєнню у виробництві та просуванню на ринок продуктових, технологічних та організаційно-управлінських нововведень.

Характерною рисою інноваційних процесів є їх нелінійність на відміну від виробництва та логістики. Лінійність передбачає одноразове використання знань, а інноваційні процеси - перманентне, тобто паралельність новаторської діяльності щодо продукції, організації та управління - різноманіття областей нововведень.

Інноваційні процеси підтримуються інституційними та структурними факторами, пов'язаними з перерозподілом ресурсів відповідно до критеріїв сформованої структури суспільних потреб і найбільш повного задоволення креди-рювання поточного та перспективного платоспроможного попиту.

Інноваційна сфера є частиною системи економічних відносин. Це сукупність галузей національного господарства (приватних та державних структур) і видів суспільної діяльності, які не беруть прямої участі у створенні матері-альних благ, але виробляють особливі споживчі вартості, необхідні для функціонування і розвитку виробництва.

Й. Шумпетер наступним чином визначив функціональне призначення інноваційної сфери:

- Комерційний аналіз потенційних споживачів інновацій;

- Пошук перспективних ідей, джерел функціонування;

- Організація створення і впровадження нововведення;

- Тиражування;

- Підтримка та утилізація.

У інноваційну сферу входять вчені та винахідники, підрозділи, що розробляють і впроваджують інновації; венчурні та науково-технічні організації; система освіти.

Інноваційний потенціал. Інноваційний розвиток кожної країни залежить від інтелектуального, духовного, морального та творчого потенціалу суспільства. Базовими складовими такого потенціалу є розвиток науки, рівень і якість освіти населення, а сам інноваційний потенціал визначається часткою витрат на фінансування науково-дослідних витрат у валовому національному продукті.

Інноваційна діяльність. Вона здійснюється в будь-якій суспільній сфері - від економіки до освіти, мистецтва і навіть політики.

Існують різні визначення інноваційної діяльності. Її можна визначити як комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які призводять до інновацій. У приватному ламанні це спільна діяльність працівників компанії (підприємства), спрямована на створення і впровадження нововведень.