1.2. Здійснення маршу в особливих умовах

Взимку перед маршем командир взводу (відділення) зобов'язаний: вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти відмороження; переконатися в наявності зимового дизельного пального і спеціальних рідин у машинах і, у разі необхідності, вжити заходів щодо їх дозаправлення; перевірити справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур, а якщо буде здійснюватися рух ділянками із глибоким сніговим покривом – і натягування гусениць, а також оснащення машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки механікам-водіям (водіям) щодо заходів запобігання розморожування систем охолодження двигунів; організувати просушування обмундирування і взуття.

У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальні пристосування для запобігання скочування машин під час зупинок, на підйомах і спусках, мати запас рідини для охолодження двигунів.

Долаючи тунелі великої протяжності, люки, двері, бійниці бойових машин зачиняють. При необхідності одягаються протигази з протидимними фільтрами. У випадку зупинки колони двигуни машин повинні бути заглушені, особовий склад одягає протигази.

Після подолання тунелю необхідно провести перевірку особового складу, особливо механіків-водіїв (водіїв) на предмет отруєння чадним газом.

При здійсненні маршу в горах необхідно пам’ятати, що в результаті падіння потужності двигунів швидкість зменшується. Температура закипання води (охолоджувальної рідини) понижується.

Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються, як правило, повзводно або відділеннями із дотриманням вимог безпеки та обов'язковою страховкою один одного або самостраховкою.

На привалах і під час розташування на відпочинок у гірській місцевості особовий склад і військова техніка розташовуються в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин і затоплень.

2. Відділення у розвідці.

2.1. Вимоги, які пред'являються, до розвідки. Сили і засоби розвідки. Завдання які вирішує відділення у розвідці. Способи ведення розвідки.

Розвідка, як вид тактичних дій та елемент бойового забезпечення організовується та ведеться в будь-яких умовах з метою виключення раптового нападу противника і добуванню даних про противника і місцевість в районі майбутніх дій.

Розвідка ведеться із завданнями:

- встановити накреслення переднього краю оборони противника та його позицій у глибині оборони, розташування опорних пунктів, районів оборони і позицій вогневих засобів, особливо протитанкових, розташування других ешелонів (резервів) й імовірний характер їх дій;

- наявність (місця) інженерних загороджень, проміжків і відкритих флангів у бойовому порядку противника;

- виявити бойовий склад, належність і положення противника;

- визначити координати вогневих засобів, засобів протиповітряної оборони, місця командно-спостережних і командних пунктів, базування армійської авіації;

- прохідність місцевості, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів;

- райони руйнувань, пожеж, затоплень, зони радіоактивного, хімічного, бактеріологічного (біологічного) зараження, можливі напрямки їх подолання або обходу.

Основними вимогами, які пред'являються до розвідки, є:

- цілеспрямованість;

- безперервність;

- активність;

- оперативність;

- скритність;

- достовірність;

- точність визначення координат об'єктів (цілей), які розвідують.

Добуті відомості передаються всіма можливими способами командиру, який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості доповідаються негайно.

Розвідувальні відомості про об’єкт розвідки повинні мати:

- час виявлення і джерело отримання відомостей;

- найменування (тип) об’єкту;

- розміри (фронт і глибина, або довжина колони);

- координати центру об’єкта або його основних елементів

(для колони - координати голови колони);

- характер діяльності, напрямок руху, ступінь захищеності.

Для безпосереднього ведення військової розвідки із складу розвідувальних, механізованих, танкових, аеромобільних, десантно-штурмових підрозділів створюються розвідувальні органи.

Розвідувальні органи - це штатне або тимчасово створений підрозділ (група) з необхідними засобами, який призначений для виконання визначених розвідувальних завдань.

До розвідувальних органів військової розвідки відносяться:

- спостерігачі ( по одному у взводі ( відділенні), 1-2 в роті );

- спостережні пости ( ведення розвідки у вказаному секторі ) ;

- дозорні відділення ( від підрозділів які ведуть розвідку );

- розвідувальні дозори ( у складі взводу від батальйону –до 15 км., РЗ – на відстані до 10 км.);

- бойові розвідувальні дозори (силою до взводу у ході бою ,та в умовах відсутності зіткнення з противником від батальйонів, рот на відстані до 10км.);

- окремі розвідувальні дозори ( силою до взводу, у всіх видах бою і на марші );

- розвідувальні групи ( у складі відділення для дій в тилу противника );

- групи для проведення пошуку (у складі розвідувального, механізованого, аеромобільного та десантно-штурмового взводу, який посилюється саперами із засобами інженерної розвідки та розмінування);

- група для створення засідок (силою до взводу застосовується у всіх видах бою);

Дії розвідувальних органів з метою добування розвідувальних відомостей здійснюється різними способами.

Спосіб ведення розвідки - це прийом (метод) дій сил і засобів розвідки з метою добування розвідувальних відомостей. Основними способами розвідки є:

- спостереження;

- підслуховування;

- пошук;

- наліт;

- засідка;

- допит полонених, опитування місцевих мешканців;

- розвідка боєм.

Спостереження - основний спосіб розвідки, що організується і ведеться у всіх видах бою безперервно, вдень і вночі.

Підслуховування застосовується при безпосередньому зіткненні з противником, а також при діях розвідувальних підрозділів в його тилу.

Пошук - це спосіб розвідки, який полягає у прихованому підході групи (підрозділу) до заздалегідь наміченого та розвіданого об’єкта, раптовому нападу на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків зброї і спорядження та швидкому відході у розташування своїх військ.

Пошук, як правило організується в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Найбільш широко він застосовується при підготовці до наступу і в обороні.

Наліт полягає у раптовому нападі на противника з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і бойової техніки, а також виведення з ладу (знищення) елементів систем високоточної і ядерної зброї, пунктів управління, радіоелектронних засобів та інших важливих об’єктів противника.

Розвідувальна засідка як спосіб розвідки полягає в завчасному і прихованому розташуванні розвідувальному органу або взводу (групи) на імовірних або, що очікуються, шляхах руху противника для раптового нападу на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки і спорядження. Засідки можуть влаштовуватись також з метою знищення підрозділів противника або його вогневих засобів.

Розвідка боєм полягає у раптовій атаці заздалегідь призначеного і підготовленого підрозділу для оволодіння об’єктом у розташування противника. Проводиться у тому випадку, коли інші способи розвідки не можуть забезпечити необхідними даними про противника.

Для ведення військової розвідки використовуються різноманітні оптичні та електронно-оптичні прилади, радіолокаційні станції, обладнання бойових і розвідувальних машин ( біноклі, перископи ТР-4, нічний спостережний прилад ННП-23 “Резчик“, нічний бінокль БН-2 “Реликвия“, радіолокаційна станція ближньої розвідки СБР-3 ).