15. Прийнятною вважається така її структура:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• розділи і підрозділи основної частини;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

Наповнення кожної частини магістерської роботи визначається її темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних дже­рел, вивчення їх і добір фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення та захисту магістерської дисертації мають ба­гато спільного з дипломною роботою студента і кандидатською ди­сертацією здобувача наукового ступеня. Тому в процесі її підготовки слід застосовувати методичні і технічні прийоми підготовки науко­вої праці.

16. Виконання зазначеної роботи має не стільки вирішувати наукові проблеми (зав­дання), скільки засвідчити, шо її автор здатний належним чином ве­сти науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати за­гальні методи і прийоми їх вирішення.

При оцінці випускної кваліфікаційної роботи виходять з того, що магістр має вміти:

• формулювати мету і завдання дослідження;

• складати план дослідження;

• вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інфор­маційних технологій;

• використовувати сучасні методи наукового дослідження, мо­дифікувати наявні та розробляти нові методи виходячи із завдань конкретного дослідження;

• обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

• оформляти результати досліджень відповідно до сучасних ви­мог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

17. Процедура підготовки і захисту магістерської роботи подібна до захисту дипломної роботи і є спрощеною порівняно з кандидатсь­кою і докторською дисертаціями. Якщо основні положення, виснов­ки і рекомендації кандидатського і докторського дослідження мають бути опубліковані в наукових виданнях, то щодо магістерської робо­ти ця вимога не є обов'язковою. Процедура захисту магістерської ро­боти не потребує автореферату.

18. Залежно від нагромадження, використання, призначення сприйняття наукова іформапія класифікується як:

технічна інформація - характеризує фізичні процеси в різних об'єктах при створенні продукції із вихідних компонентів;

економічна інформація - це відомості про економічний розви­ток суспільства і його ефективність;

соціальна інформація - відомості про людину, колектив і сус­пільство в цілому, як об'єкт дослідження.

Таким чином, науково-технічна інформація - це сукупність по­вних, точних відомостей про розвиток природи, суспільства і люди­ни, зафіксованих у науковому документі.

19. первинні — в яких містяться результати наукових досліджень і розробок, нові наукові дані, ідеї, факти. На основі цих документів формується первинна інформація;

вторинні - де містяться аналітико-синтетичні і логічні матеріа­ли, які вже оброблені на основі первинних документів.

Такий поділ є умовним. Важливими джерелами первинної інфор­мації є книги, монографії, брошури, посібники і періодичні видан­ня.

20. Патентна документація – це сукупність первинних і вторинних документів, що містять відомості про суть технічних рішень, заявлених для патентування або визнаних патентоспроможними, а також відомості, що мають юридичне значення і визначають права авторів та власників патентів.

До патентної документації належать описи об’єктів інтелектуальної власності: винаходів, промислових зразків, товарних знаків, корисних моделей.

На патентних документах, як правило, є реєстраційні номери та індекси міжнародної кваліфікації винаходів (МКВ), що полегшує пошук функціональних аналогів.

У патентному документі міститься, як правило, опис попереднього рівня техніки з оцінкою недоліків відомих прототипів, а патентна формула є ідеальною логічною конструкцією, що дозволяє виділити новизну і винахідницький рівень технічного рішення. Патентні описи – це видані друкарським способом брошури або окремі листки, де вичерпно викладається сутність винаходу. У патентному описі викладається суть технічного рішення, вказується країна і відомство, де видано патент, його номер, класифікаційний індекс, дата пріоритету, найменування винаходу із зазначенням заявника, автора чи співавтора, можуть подаватися також інші дані.

21. До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку інформації основних елементів опуб­лікованих документів, є:

• Книжкова палата України,

• Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрУНТЕУ),

• Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліо­течно-інформаційні установи загальнодержавного та регіонального рівнів.

22. Попередня стадія підготовки інформації до опрацювання включає в себе:

• Визначення теми пошуку.

• Складання плану що до проведення пошуку потрібної інформації в даному джерелі інформації.

• Визначеність мети пошуку

• Визначеність напрямку пошукової роботи

• Проведення попереднього перегляду інформації

• Упорядкування інформації згідно з планом зазначеним вище

Та безпосереднє глибоке опрацювання інформації

23. Наступний елемент аналізу даних — інтерпретація даних, проце­дура якої має відповідати певним вимогам:

• характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в загаль­них рисах уже на стадії розробки програми та концепції досліджен­ня, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об'єкта;

• слід максимально повно визначити цей об'єкт та відповідний предмет дослідження;

• слід пам'ятати про багатозначність отриманих даних і потребу їх інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації — це насамперед перетворення певних числових величин у логічну форму — показники (індикатори) за до­помогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтер­претації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

24. Вивчення наукової літератури дозволяє отримати поглиблену наукову інформацію, про об’єкт дослідження, та поглибити знання. А також використати її в подальших дослідженнях чи наукових роботах.

25. Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

- загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;

- побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

- читання за послідовністю розміщення матеріалу;

- вибіркове читання окремих частин;

- виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної роботи;

- критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).

26 Первинні документи

Книги

Монографії

Вузькотематичний напрям

Підручники і посібники

Узагальнюючі відомості і факти у навчальних цілях

Наукові праці

Дискусійні матеріали з наукових проблем

Видання державних установ

Відображаючі відомості діяльності установ

Періодичні видання

Журнали

Відомості з певного напряму

Газети

Відомості, новини високої оперативності

Спеціальні види науково-технічних видань

Стандарти

Періодичні державні документи

Технічні каталоги

Описуючі характеристики продукції

Каталоги зарубіжних фірм

Рекламно-описуючі матеріал

Прейскуранти

Характеризуючи продукцію та дають цікаву пропозицію

Інформаційні листки

Вміщують короткий опис наукових рішень

Проміжні види

Попередні публікації

Попередній огляд матеріалів

Автореферати дисертацій

Викладаються основні положення досліджень

Неопубліковані документи

Переклади

Викладаються дані наукового матеріалу

Дисертації

Викладаються положення наукових досліджень

Звіти НДР

Викладаються дані НДР

Вторинні документи

Довідкові видання

Енциклопедії

Містять дані з галузей знань

Словники

Містять близьке тлумачення слів різними мовами

Виробничо-технічні довідники

Містять матеріали для практичної діяльності

Огляди

Аналітичні

Містять аналіз і оцінку наукових досягнень

Реферативні

Містять аналіз конкретних досягнень

Експрес-інформація

Галузева і тематична

Містять реферати і переклади найважливіших публікацій

Бібліографічні показники

Загальні

Виходять 1 раз на рік

Галузеві

Виходять нерегламентовано

Показчик стандартів

Містять класи фіксацію діючих стандартів.

Винаходи, промислові зразки, товарні знаки

Містять інформацію про технічні досягнення в галузях

Участь у наукових конференціях, семінарах, диспутах.

До наукової техніко-економічної пропаганди належать комплекс методів і засобів розповсюдження і доведення певної категорії працівників наукових і техніко-економічних досягнень.

Наукові конференції – це форма наукової пропаганди з метою обміну та узагальнення інформації і розроблення конкретних пропозицій.

Успіх роботи конференції залежить від вибраної форми, програми, контингенту учасників.

Організаційний комітет складає програму, теми виступів і повідомлень і плануються доповідачі. Програму, тези доповідей і запрошення необхідно розмножити і розіслати всім учасникам не пізніше за 1-2 тижні до початку роботи конференцій.

Семінари – це форма наукової пропаганди з метою обміну та узагальнення інформації.

Семінари поділяються на короткотермінові (1-2 дні), періодичні (1 раз на квартал), простійні (щомісячно).

Диспути – це форма наукової пропаганди з метою обміну та узагальнення інформації методом дискусій.

Диспути проводяться з метою вирішення суті питань шляхом вивчення та узагальнення питань.

Вдосконалення кваліфікаційного рівня менеджера

Вдосконалення кваліфікаційного рівня менеджера здійснюється шляхом самоосвіти та підвищенням кваліфікації на курсах, участю у диспутах, семінарах, конференціях.

Інформаційна діяльність пов’язана тісно з бібліографією і бібліотекознавством.

Бібліотеки є джерелом інформації

Бібліотеки традиційно являють собою найбільш традиційний тип закладів які займаються збиранням та передаванням інформації. В Україні налічується біля 400 т бібліотек із фондом більше 2 млрд. книг. Більша частина 70% фінансується державою.

27 Науко́ваорганіза́ціяпра́ці (НОП) — процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).

Організація праці повинна розглядатися з двох боків:

• як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва;

• як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.

Праця людей в процесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між собою і визначають зміст організації праці.

Науковаорганізаціяпраці, як система, складаєтьсяізтакихвзаємопов'язанихелементів:

• організаціїтрудовихпроцесів і робочихмісць,

• забезпеченнясприятливих умов праці,

• організаціїпраці з функціональногообслуговуванняробочихмісць,

• нормування і матеріальногостимулювання,

• розвиткутворчихздібностей і підприємницькоїактивностіпрацівників.

28. Організаційні принципи в сфері наукової праці протягом тривалого часу ґрунтувалися на практичному досвіді дослідника. Поява наукової організації творчої праці зумовлена потребою координації і взаємозв'язку цілого ряду однорідних за технічним характером процесів колективної праці. Слід зазначити, що методи організації, які ґрунтуються на практичному досвіді окремого дослідника, не забезпечують оптимальності творчого процесу в умовах технічного прогресу. Підвищення рівня використання наукового потенціалу є найважливішим напрямом підвищення ефективності науки, який залежить від організації праці наукових працівників. Раціональна організація праці забезпечує зниження трудових витрат на науку. Найважливішими принципами організації праці у науковій діяльності є

• наступність,

• колективність,

• динамічність,

• мобільність, самоорганізація, творчий підхід.

Наступність - взаємозв'язок між живою і матеріалізованою працею у раніше виконаних наукових дослідженнях. Наука не змогла б розвиватися, якби кожний дослідник починав "з нуля". Тому в організації праці в наукових дослідженнях велику роль відіграє вивчення спадщини попередників. Колективність праці у наукових дослідженнях зумовлена зростанням спеціалізації працівників, масштабами і складністю досліджень, розвитком матеріально-технічної бази науки. У сфері розумової праці, особливо творчої, спілкування між її учасниками опосередковується усною мовою і письмово, що не завжди дає змогу досягти швидкості і точності взаєморозуміння. Тому виникла потреба згуртування сил багатьох працівників, хоча безпосередній процес творчості має індивідуальний характер. Ця суперечність усувається координуючими впливами управління науковими дослідженнями (консультаціями, колективними обговореннями програм робіт, координаційними нарадами та ін.). Колективізм, що застосовується у більшості галузей науки, ґрунтується на функціональному розподілі праці, при якому окремі функції закріплюються за різними працівниками (організаторами, координаторами, інформаторами, експериментаторами). Оптимальна організація колективної праці включає також кооперування - поєднання різноманітних демографічних і психологічних типів, "генераторів" ідей з виконавцями, сміливих - з обережними, ініціативних-з більш самокритичними тощо: При цьому необхідно враховувати психологічну сумісність працівників. Динамічність організаційних форм праці у наукових дослідженнях визначається тим, що в умовах прискорення темпів розвитку науки змінюються форми розподілу і кооперації праці (розміщення кадрів, рівень колективності праці, розподіл роботи на етапи, організація робочого місця тощо). Вона зумовлює потребу в оперативному забезпеченні координації дій працівників у процесі досліджень. На основі добутих результатів у робочі плани і методику виконання робіт вносяться корективи, спрямовані на успішне завершення досліджень у регламентовані терміни. Мобільність професійної підготовки кадрів полягає в адаптації працівників до зміни функцій, спеціалізації, місця роботи, що значною мірою впливає на організацію праці. Особливо необхідна вона в економічних дослідженнях, оскільки галузева підготовка економістів (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля) обмежує можливості вивчення міжгалузевих зв'язків. Тому виникає потреба в адаптації спеціалістів до спрямованості явищ, що вивчаються. Самоорганізація передбачає комплекс заходів соціологічного і психофізіологічного характеру, що виконуються працівником з метою підвищення ефективності досліджень. Оскільки дослідження економічних процесів пов'язано з обробкою великих масивів цифрової інформації, то дослідник повинен виробити в собі такі риси характеру, як зосередженість, уважність, аналітичність мислення, що дає змогу критично оцінювати результати виконаних розрахунків і згрупованих даних. В економічних дослідженнях не можна приймати жоден висновок на підставі твердження авторитетів або неперевірених даних. У дослідника завжди має бути сумнів, що неперевірений ним висновок за допомогою збирання, групування і обробки інформації про об'єкт дослідження не є достовірним. При цьому має виконуватися самонормування праці, яке полягає у визначенні щоденної норми, яку дослідник встановлює для себе особисто. Так може бути встановлена норма написання текстового матеріалу (8-10 сторінок, складання 4-5 аналітичних таблиць, реферування 70-80 сторінок літературних джерел та ін.). ^ Творча активність ґрунтується на вивченні й узагальненні досягнень, що є в цій галузі знань, критичному осмисленні їх і створенні нових концепцій. Спрямована вона на виробництво нових знань і, зокрема, на пізнання об'єктивних законів і тенденцій розвитку явищ, що дають змогу вирішувати нові науково-теоретичні і науково-практичні проблеми. У економічних дослідженнях творчий підхід застосовується при вивченні передового досвіду роботи підприємств і об'єднань, узагальненні даних з літературних джерел про об'єкт дослідження. При цьому за допомогою різноманітних методів дослідження і визначення тенденцій, явищ, що вивчаються, дослідник робить висновок про творче застосування добутих результатів у подальшому вдосконаленні економічних явищ, що вивчаються.