4. Узагальнення знань учнів.

Слайд 4

Ось ми з вами і потрапили на лісову дорогу, але погляньте , ні однієї квітки ще немає, не хоче зима випускає квіти з снігового полону. Допоможемо квітам з’явитися з землі!.

Гра «Знайди сусіда»

…9…, ..10… ,…11…, …12…, …13…, …14…, …15…, …16…, …17…, …18…, …19…

По якій же квітковій дорозі ми мандруємо! Чудово як!

Перші квіти називаються первоцвіти?

Поясніть їх назви?

Підсніжник – це символ надії, нового та неповторного.Кожного року, коли Зима починає плакати, а на небі радісно посміхається Сонце, з-під снігу з’являються ніжні блакитні квіти – проліски. Це означає, що йде вже Весна.

Фіалка. Коли лагідне Сонце та блакитне небо почали створювати квіти, питалися вони у кожної квітки, коли та бажає квітнути.

Гордовита троянда сказала, що хоче бути княгинею літа.

- Добре, будеш ти нею, - відповіло Сонце. І з того часу троянди квітнуть усе літо.

- І я хочу бути княгинею літа, - просить півонія.

- Ні, - відмовило Сонце, у літа вже є княгиня. Ти будеш княгинею весни.

Добра айстра побажала тішити та радувати людей якнайдовше.

- Гаразд, будеш квітнути аж до зими.

Таким чином, Сонце і Небо розподілили між квітами час, коли їм квітнути.

Тільки скромна фіалка сховалася між листям й не мала відваги висловити своє бажання. Але Сонце побачило її й запитало, коли та бажає цвісти.

- Коли це твоя воля, Сонце, дозволь мені вкриватися цвітом тоді, коли в тебе буде найбільша радість.

- Отже, ти цвістимеш на самому початку весни, коли я прокидаюся від зимового сну і сяю у небі на повну силу.

Кожного року вкриває Сонце фіалку в час свого пробудження від зимового сну дрібненькими квіточками. Вони так чарівно пахнуть, що всі люди полюбили її і з утіхою знаходять красуню у затінку.

Волошки Назва “васильок”, що усталилася за родом волошок у російській ботанічній літературі, походить з народної легенди. Сільський хлопець – красень Василько якось косив у полі жито. Саме тоді у полі бавилися русалки. Одній з них дуже припав до душі Василько. Зачарувала русалка хлопця. Забув про все на світі і пішов за нею. А вона ж, пустуючи і сміючись, вела його в поля все далі й далі та й сама в нього закохалася. Не схотіла з ним розлучатися: обернула Василька на польову квітку, щоб нагадував синь води.

Гіацинт Давньогрецькі легенди висліджують цю назву від Гіацинта, чарівного сина спартанського царя Аміклада

Конвалія Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу.

Незабудка За старим переказом юнак, який палко кохав дівчину, пішов на болота, щоб нарвати для своєї коханої букет квітів. Вони кликали до себе з голубої галявини. Юнак пішов уперед. Як тільки ступив на голубий килим, то провалився у воду. Трясовина забрала його. “Не забудь мене!” – були слова його. Так з’явилась назва цих квітів – незабудки.

Нарциса ж за його жорстоку байдужість покарали боги Олімпу: він перетворився на квітку.

Горицвіт

Діялося те давно, не за нашої пам’яті. Чи то в Греції, чи то в якійсь іншій країні. Жив там один правитель, а звали його Адоніс. Носив він те ім’я від бога сонця Адона. Не один раз Адоніс помічав, що квітка, яку він палко любив та із дружиною Горицвітою посадив, схожа на сонце. Від старих мудрих людей він чував, що як цю квітку посадити своїми руками, то вона принесе в його дім щастя.

Адоніс примітив також, що квітка сонячного кольору повертає свої голівки до бога сонця Адона. А вночі та в похмуру погоду квітка закривається і спить

Красень Ландиш (конвалія) безтямно покохав красуню Весну. І як не благав, щоб та назавжди з ним залишилась, Весна зробити цього не змогла. А коли вона пішла, то Ландиш плакав такими гарячими слізьми, аж кров йому виступила із серця і забарвила зелені сльози у червоний колір. Тим і пояснюється, що зелені плоди конвалії після достигання червоніють