4. Українська мова та твори

Найдавніша згадка про «руську» мову на території сучасної України належить до 858 р. яка була знайдена слов'янським просвітителем Костянтином (Кирилом) філософом.Уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 р. першого видання «Енеїди» І.П.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. Першою спробою фіксації і лексикографічного відображення живої народної української мови, вважається невеличкий словник, доданий до першого видання «Енеіди» І. П. Котляревського 1798 р.( додаток 3) Норми національної мови, близькі до літературних, формуються у мові фольклору. Ще до того, як з’явилися писемні пам’ятки староукраїнської (давньоруською) мовою, усна народно-поетична творчість шліфувала, унормовувала мову, сприяла відтворенню традиційних формул, що увійшли згодом у літературну мову княжої доби.

Писемність

Найдавніша згадка про те, що писемність існувала на східнослов'янських землях і в тому числі на території сучасної України ще до запровадження християнства, належить до 858 р.

Слов'янський просвітитель Костянтин (Кирило) філософ, про якого вже згадувалося перебуваючи у кримському місті Херсонесі (Корсуні), знайшов Псалтир і Євангеліє, «руськими письмена вписано». (додаток 4)

Про існування писемності на Русі свідчать і договори з греками, писані руською мовою 911 та 944 pp., тексти яких вміщені у «Повісті минулих літ». Тут зазначається, що у руських послів були грамоти, підписані князем. Найдавніша пам'ятка слов'янської писемності — київські глаголичні листки, датовані кінцем X — початком XI ст. Ці сім невеликих аркушів глаголичного письма зберігаються в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР у Києві. Найдавніша пам'ятка писемності Київської Русі — «Ізборник Святослава», укладений 1073 та 1076 pp. для київського князя Святослава Ярославича.

Поряд з творами церковно-релігійного характеру він містить публіцистичні твори давньоруських письменників, в яких роз'яснюються норми поведінки людини за різних побутових обставин з огляду на вимоги світських феодалів та духівництва, йдеться про користь знань і читання книг, пропагується ідея класового примирення між феодалами та народом тощо.

Найдавнішими документами, писаними на бересті, є грамоти, знайдені на території давньоруського княжого міста Звенигорода на Львівщині.

Уривки текстів, які вдалося прочитати, писаних на березовій корі кирилицею, дають змогу припустити, що вони належать до початку XII століття.

Найдавнішими пам'ятками, писаними на пергаменті староукраїнською мовою, є грамоти XIV— XVст., а серед них підтвердна грамота Львівського воєводи Якші Блотишевського на купівлю В'ячеславом Дмитровським дворища у Василя Скибича та його родичів за шість кіп грошей сріблом, датована 1370 р.

Написана вона на пергаменті, до якого прикріплена на шовковому шнурку пошкоджена печатка. Зберігається в Центральному державному історичному архіві у Львові.

Найдавнішими пам'ятками, написаними на території України на папері, є львівські адміністративні книги, які датовані XIV ст. і зберігаються у ЦДІА у Львові.

Букварі

Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.

Граматика

Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.

Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.

Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.

Підручник

Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян .

За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи,  навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».

Словники

Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.

Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні 1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.

Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.

Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.

Хрестоматії

Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди».

Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.

Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського.

У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії росій-ської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.