13.Проба на прободрукарському верстаті

Цей спосіб отримання кольоропроби приводить до якнайкращої її відповідності відбиткам подальшого тиражного друку, особливо якщо при цьому застосовується машина, яка відповідає тій, що використовується при друкуванні тиражу. Для реалізації даного способу необхідний повний комплект друкарських форм. Друкарське відбитки виготовляється на тиражному папері і тиражними фарбами. Витрати на друк такого пробного відбитка дуже великі і виправдані тільки при дуже високих вимогах до якості. Щоб виключити простої високопродуктивних машин під час виготовлення кольоропроби, для її отримання передбачено використання спеціальних офсетних прободрукарських верстатів. У них використовується комплект кольороподілених друкарських форм, кожна з яких закріплюється на плоскому столі. На іншому плоскому столі вкладається папір. На пересувному пристрої розташовані зволожуючі і фарбоподаючі валики, а також офсетний гумовий циліндр. Після зволоження і нанесення фарби на друкарську форму валики відводяться назад від форми, а офсетний циліндр при зворотному ході вступає в контакт з друкарською формою. Таким чином зображення переноситься на його поверхню. У подальшому процесі руху відбувається перенесення зображення з гумового циліндра на папір, що лежить на другому столі. Так послідовно одне за одним одноколірні зображення накладаються на задруковуваний матеріал. Між друком окремих кольорових зображень потрібно змивати фарбу з накатних валиків фарбового апарату і друкарського циліндра.

14.Принтерна кольопроба, її переваги і недоліки

Залежно від пристрою для здобуття кольоропроби відбиток може мати поліграфічну растрову неперервну або дискретну (піксельну) структуру. Кольоропробу можна одержати на тиражному або спеціальному папері (залежно від пристрою для її здобуття). Особлива увага приділяється якості та надійності кольоропроби у технологіях computer-to-plate і computer-to-press (де відсутня стадія виготовлення фотоформ), оскільки через можливу наявність помилок доводиться повторно виготовляти друкарські форми. Придатність принтера для його застосування як пристрою, за допомогою якого роблять кольоропробу, визначається його здатністю імітувати колір та деталі півтонового зображення адекватно відбитку, одержаному офсетним друком. Ця властивість принтера залежить від трьох чинників: 1) достатності просторової та кольорової розбілюваності; 2) кольорового охоплення барвників; 3) наявності вбудованої системи керування кольором, що забезпечує кольорування системи під реальний офсетний процес.

Залежно від способу формування зображення, пристрої для виготовлення кольоропроби, тобто принтери, можна поділити на струминні принтери з термопере-несенням сублімаційні, лазерні та принтери на твердих чорнилах. Розглянемо переваги та недоліки цих пристроїв з огляду на їх застосування для кольоропроби. У струминних принтерах застосовуються чорнила на водній або водно-спиртовій основі, а тому потрібно застосовувати спеціальний папір для одержання якісних відбитків із точною передачею кольору, чіткістю, насиченістю. Що стосується водорозчинних фарб, то з метою кращого зберігання відбитків потребується додаткове ламінування паперу. Крім того, на якість зображення впливає розбризкування фарби під час удару об папір, що призводить до поганої передачі штрихових елементів зображення, до незначного зниження чіткого зображення.

Однак струминні принтери мають значну перевагу — це відносно низька вартість відбитка при достатньо високій швидкості друку і можливість виконання чорнових робіт на звичайному папері. Принцип дії принтерів у термоперенесенні грунтується на перенесенні барвника з лавсанової основи на папір при локальному нагріванні ділянки шару барвника. Ділянка плівки з барвником потрібного кольору нагрівається саме в тих місцях, які мають залишатися на папері, після чого плівка перемотується для нанесення наступного кольору. Щоб здобути кольорове зображення, треба кілька разів прогнати папір для нанесення окремих фарб.

Недоліками цих принтерів є:

— низька роздільна здатність (300 dpi); — для здобуття якісного відбитка придатний не будь-який папір; якщо він не дуже гладкий (або крейдований), то може відбутися неповна передача барвника на папір; — неекономічні витрати плівки. Нині ці пристрої вже майже не використовуються.

У сублімаційних принтерах застосовується технологія друку, при якій замість прямого накладання чорнил чи фарби на папір використовують лавсанові плівки з барвником, які випаровують його при нагріванні елементів друкарської головки, а зображення формується завдяки конденсації фарби на спеціальному покритті паперу. Кожний барвник певного кольору займає свою ділянку на фарбонесучій плівці розмірами на всю сторінку. В процесі друкування за чотири прогони барвники з фарбонесучої плівки переносяться на папір. Температуру нагрівних елементів головки можна контролювати та регулювати, що забезпечує досить точне дозування барвників різного кольору. Кольори виходять змішуванням різної кількості основних барвників, тому за допомогою цього методу можна створити дуже велику кількість кольорових відтінків незалежно від відносно обмеженої роздільної здатності принтера.

Крім того, кольорові відбитки чинять дуже великий опір світловому опромінюванню і не втрачають колір своїх фарб (не вицвітають) навіть через досить тривалий час. Однак, якщо акцент робиться на лінії, штрихи, растрові елементи і текст, то роздільна здатність у 300 dpi недостатня.

Перевагами цих принтерів є: — чудова фотопередача;

— габаритні розміри та їхня низька ціна, а також висока надійність роботи. Недоліки: — візуально помітне зниження чіткості зображення (через розсіювання барвника в процесі його перенесення) порівняно з надрукованим (па друкованому відбитку дрібні деталі виглядають значно краще, ніж на відбитках, одержаних на принтерах); — висока вартість відбитка, яка не залежить від задрукованої поверхні; — неекономічні витрати кольорових плівок; — неможливість друку на звичайному папері. Принтери на твердих чорнилах. Тверді чорнила, на яких працюють ці принтери, — це матеріал на основі твердих систематичних восків із доданням барвника. Брикети барвника у принтері розплавляються, а розплав подається додрукарської головки, що має вигляд кількох інжекторів, які за допомогою електричного поля переносять мікрокаплі барвника на плівку або папір. При зіткненні з папером краплі застигають, а оскільки в'язкість фарби в цей момент досить висока, практично не існує проблеми її всмоктування й розбризкування.

Пігмент, який застосовується для виготовлення твердих чорнил, близький до пігменту поліграфічних фарб, що полегшує калібрування принтера під друк. Принтери на твердих чорнилах поки що не дістали значного поширення як пристрої для здійснення кольоропроби і в основному застосовуються для здобуття коректурних відбитків шпальт. Перевагами цих принтерів є: — низька вартість відбитка при високій швидкості друку; — висока чіткість зображення; — добра передача дрібних деталей, включаючи тонкі штрихи (до 50 мкм); — можливість якісного друку на звичайному папері; — висока швидкість друку; — тверді чорнила є водостійкими.

Їхній основний недолік — низька роздільна здатність.

В основі принципу дії лазерних принтерів лежить принцип електрофотографії. Поверхня світлочутливого барабана заряджається коронним розрядом; потім під дією лазерного променя ділянки поверхні, що відповідають пробільним елементам, розряджається. При цьому створюється приховане зображення, яке пізніше проявляється топором одного з кольорів СМУК. При послідовному накладанні фарб усіх чотирьох кольорів створюється кольорове півтонове зображення, яке переноситься на папір і закріплюється. Ці принтери мають високу швидкість друку. Крім того, вони можуть емітувати поліграфічну растрову структуру, але при цьому неможливо одержати растрову точку з різкими краями, оскільки частина тонера обов'язково розсіюється при нанесенні й знижує різкість кінцевого зображення. До недоліків можна віднести складність конструкції принтерів цього класу. Здебільшого вони застосовуються для здобуття коректурних відбитків шпальт репродукованих оригінал-макетів тексту та однополярних штрихових і растрових зображень Загальні переваги розглянутих вище систем цифрової проби полягають у їх оперативності, зручності в роботі і порівняно низькій вартості виготовлення. А спосіб формування зображення, який принципово відрізняється від офсетного друку, визначає недоліки, основним з яких і є неможливість повної імітації растра, а, отже, неможливість контролю виникнення, а також неможливість застосування більш як чотирьох кольорів без серйозного перероблення програмного й апаратного забезпечення.

25