2. Робота у різних режимах кольору.

Чотири набори числових полів у вікні синтезу кольору від­повідають чотирьом різним моделям кольору, тобто чотирьом різним колірним режимам. Кольорова модель це спосіб вказівки кольору при його виводі на друк.

Розглянемо різні моделі кольорів.

RGB

RGB - це колірна модель, яка використовується для описання різних кольорів та для їх відтворення на моніторі комп'ютера. Модель заснована на трьох основних кольорах (червоному, зеленому та синьому), кожний з яких може мати один з 256 рівнів інтенсивності (яскравості). Її іноді називають адитивною первинною моделлю. Ця модель використовується у всіх моніторах, проекторах й інших пристроях, які випромінюють чи фільтрують світло, включаючи телевізори, кінопроекто­ри, кольорові прожектори й навіть різнокольорові скляні філь­три.

С точки зору редагування зображень на екрані, кольорова мо­дель RGB найбільш зручна, тому що забезпечує доступ до усіх кольорів, які може вивести на екрани 24-розрядні колірні відео плати. Більш того, зображення, створене у кольоровім режимі RGB, можна записати на диск у будь-якому з графічних форма­тів, що підтримуються програмою Photoshop, окрім формату GIF.

Недолік цього режиму у тому, що далеко не усі кольори, створені у ньому, можна вивести на друк. Якщо ви готуєте зо­браження до повно-кольорового друку, то яскравість найваж­ливіших кольорів втратиться.

CMYK

У реальному житті сітківка людського ока сприймає колір відповідно з субтрактивною моделлю. Сонячне світло містить усі кольори, що ми бачимо. Коли сонячне світло падає на який-небудь об'єкт, частина кольорів поглинається, а частина - від­дзеркалюється. Віддзеркалене світло попадає на око й утворює зображення об'єкту. Наприклад, вогнегасник виглядає таким че­рвоним тільки тому, що його поверхня практично повністю по­глинає синій та зелений кольори, віддзеркалюючи тільки чер­воний.

Аналогічним чином „працюють" й фарби на аркуші паперу. Накладення фарб дозволяє отримувати різні кольори. Прове­діть, наприклад, на аркуші паперу червону смугу (яка поглинає зелений та синій кольори) поверх синьої смуги (яка поглинає зелений та червоний кольори). У результаті ви отримаєте темну (майже чорну) смугу із слабкими відтінками червоного, зелено­го та синього, які з'являються через недостатню чистоту почат­кових кольорів (див. Додаток Б).

Практичне застосування субтрактивної моделі.

Субтрактивні кольори, які використовуються у більшості принтерів, - блакитний (cyan), пурпурний (magenta) й жовтий (yellow), - достатньо яскраві. Блакитна фарба поглинає тільки червоний колір, пурпурна - тільки зелений, а жовта тільки си­ній. Самі по собі ці фарби не годяться для відображення темних кольорів. Максимум, чого можна добитися накладенням усіх трьох фарб із максимальною інтенсивністю, - це брудно-коричньового. Тому у колірну систему CMYK доданий ще чорний колір. Він використовується для підкреслення тіней, створення темних відтінків й, звісно, для друку чорних об'єктів.

Накладення кольорів у системі CMYK прямо протилежне накладенню складових у системі RGB. Однак фарби субтрактивної моделі не виглядають такими ж чистими, як колірні скла­дові адитивної моделі.

Чи є сенс працювати у режимі CMYK?

RGB надає у ваше розпорядження широкий діапазон кольо­рів, багато з яких (особливо найяскравіші) не можна відобрази­ти при виводі зображення на друк в режимі CMYK. Тому при переході від одного екранного зображення до варіанту для друку кольори стають тьмяними та бляклими.

Через це багато спеціалістів рекомендують працювати одра­зу в режимі CMYK. Але після числених експериментів я вирішив так не робити. Хоча при робо­ті в CMYK й немає риску втрати кольорів, редагування відбу­вається набагато повільніше, оскільки програмі Photoshop до­водиться постійно перетворювати колірні значення CMYK в RGB.

Більш того, ваш сканер та монітор працюють саме у системі RGB. Незалежно від того, як ви організуєте свою роботу, пере­творення RGB у CMYK усе одно відбувається раніше чи пізні­ше. Усі пристрої окрім принтерів працюють у системі RGB.

Тому я вважаю що краще переходити до системи CMYK пе­ред самим друком, роблячи деякі невеликі зміни.

Полу-тонові зображення

Полу-тоновий режим залишається улюбленим режимом для багатьох художників та професіональних користувачів Photo­shop. Він звільняє від усіх турбот й складностей, зв'язаних із використанням кольору, й у той же час відкриває доступ до усіх функціональних можливостей Photoshop. Полу-тонові зображення мають значні переваги (наприклад, їх можна надру­кувати на будь якому принтері й відредагувати практично на будь-якому комп'ютері) і в той же самий час не поступаються по виразності кольоровим. Ці зображення відмінно виглядають у будь-якому графічному режимі, їх можна надрукувати у будь-якому виданні.

Ви можете перетворити будь-яке зображення у полу-тонове, незалежно від того, у якому режимі воно було створене та від­редаговане, й не напружуючись виконати зворотнє перетворен­ня.

У свій час програм малювання існувало набагато більше, ніж текстових процесорів, електронних таблиць і програм для роботи з базами даних разом узятих.

Така неймовірна кількість програм здається дивною, оскі­льки практично всі з них дуже швидко просто перестали існувати. Єдиним помітним виключенням залишається могутня про­грама Painter від компанії Procreate (www.procreate.com). Також існує і програма Paint Shop Pro від компанії Jasc Software. Про­те, не дивлячись на наявність в назві слова "Paint", ця програма швидше редагує зображення, з багатьох точок зору поступаючись по своїх можливостях Photoshop.

Що ж привело до зникнення всіх цих програм? Photoshop. Якщо програми малювання бродили по полицях магазинів, не­мов бізони по преріях, то Photoshop можна порівняти з веселим хлопцем, що носиться на автомобілі. Може ця метафора і не дуже вдала, але вона повністю відповідає дійсності. Існує тіль­ки одна дійсно серйозна програма для роботи з графікою.

Подібна ситуація достатньо іронічна, оскільки Photoshop ніколи не була програмою малювання. Компанія Adobe завжди прагнула того, щоб зробити Photoshop досконалим редактором зображень. Звісно ж , у програмі завжди були присутні базові інструменти малювання, але багато з тих програм, що пішли в небуття пропонували набагато більш широкий арсенал інструментів. Той факт, що багато художників віддали перевагу саме Photoshop, свідчить про те, що більшість людей вважає за краще редагувати, а не малювати. Компанія Adobe потрапила в яблучко, тому вся решта програм просто залишилася не у справах.

Той факт, що у версії 7 значно розширені можливості малю­вання, що перетворило Photoshop в одну з наймогутніших про­грам малювання, тільки посилює всю іронічність ситуації. Че­рез декілька років після зникнення більшості програм малю­вання Photoshop остаточно виграла змагання. Можна сказати, що хижак імітує свою жертву. На перший погляд може показа­тися, що розширення можливостей помазків у Photoshop не має значення. Навіщо в Photoshop додавати функціональні можли­вості, характерні для невдачливої категорії програмного забез­печення? Відповідь проста - така вимога часу. Не дивлячись на те, що програми малювання Юрського періоду пропонували ве­личезну кількість інструментів і параметрів вибору кольору, апаратне забезпечення тих часів просто не справлялося з поді­бними задачами. Пам'ять була дуже дорога, жорсткі диски не могли похвалитися великими об'ємами, а 24-розрядні відео-плати практично не зустрічалася. Тому програми малювання працювали мляво й дозволяли одержувати результати тільки з дуже невеликим розрішенням. Виграє тільки те програмне за­безпечення, яке дозволяє заощадити ваш час і грошові кошти; програми малювання тих років не справилися ні з однією з цих задач. Вони підходили тільки для забав, і не для чого більше.

Photoshop пройшла довгий шлях, перш ніж затвердитися в ролі здатної й могутньої програми, якій віддають перевагу переважне число дизайнерів. В той же час апаратне забезпечен­ня також не стояло на місці, стаючи все більш і більш могутнім і функціональним. Пам'ять дешевшає, жорсткі диски стають все більш ємними і швидкими, а сучасна відео-плата відображає будь-які одержані за допомогою Photoshop результати букваль­но за наносекунди. Тому прийшов самий час розширити можли­вості малювання.