74.Поняття про дислокацію,денудацію та акумуляцію як наслідок взаемодії екзогенних і ендогенних геологічних процесів

Дислокація  — порушення форми первинного залягання гірських порід, зумовлене головним чином дією плікативні та диз’юнктивні.

Диз'юнктивні або розривні дислокації — порушення в результаті тектонічних рухів нормального залягання шарів гірських порід, що супроводжується розривом суцільності і відносним переміщенням розірваних частин (блоків, крил) по тріщині (зміщувачу). Плікативні або складчасті дислокації — порушення, що виникли у результаті тектонічних рухів у гірських породах без розриву їх суцільності.

Денудація – сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льодовиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок (рівнів) земної поверхні.Основною рушійною силою процесів денудації виступає сила гравітації, дія якої є універсальною і виявляється безпосередньо (гірські обвали, каменепади, снігові й льодовикові лавини тощо) або опосередковано, завдяки дії вітру, текучих вод, льоду.Денудація розкриває родовища корисних копалин, які формувалися при осадонакопиченні або магматичній діяльності в земній корі на різних глибинах. Денудація призводить до перерозподілу корисних копалин, виникнення розсипів, покладів осадових корисних копалин.

Акумуляція— нагромадження на поверхні суші або на дні водного басейну мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод льодовиків, вулканів, моря та ін. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області Акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють Акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо. З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин. Внаслідок акумуляції на земній поверхні утворюються такі форми рельєфу, як акумулятивні рівнини різного походження, акумулятивні тераси, дельти, піщані підводні мілини (бари), берегові вали, дюни, бархани, моренні гряди та ін.

75.Поняття про кору вивітрювання та її типи.

Верхню частину земної кори,яка складена елювіальними відкладами,називають корою вивітрювання.

Елювій- продук­ти вивітрювання вихідних гірських порід, що залишились на місці свого утворення.

Нижнею межею кори вивітрювання вважають рівень грунтових вод.Вище цієї межі умови для розвитку процесів вивітрювання найспрятливіщі?гірські породи періодично змочуються атмосферними опадами, а їхніх шпаринах і пустотах циркулює повітря.

Залежно відкліматичних зон утворюються різні типи кори вивітрювання.У зоні тайги за інтенсивного вилуження карбонатів виникає сиалітнокислий тип кори.Основними мінералами є каолініт і слюда.

Для Лісостепу та Степу характерний сиалітнонасичений тип кори,бо карбонати не вилужуються.За тропічно-вологого клімату кора вивітрювання збагачена оксидами заліза й алюмінію,формується фералітний тип кори вивітрювання. 200м.Підвищення мають різні форми й утворюють цілі гірські країни,які займають значні ділянки земної поверхні.