1.2.Функції фінансового посередництва

Функції фінансового посередництва, як зовнішній прояв його властивостей у системі економічних відносин, випливають з унікальної ролі, яку покликано виконувати фінансове посередництво в економічному розвитку. Суть та роль фінансового посередництва в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях

Аналіз ряду економічних досліджень надав змогу розглядати функції фінансового посередництва за такою схемою (рис.10.1.).

I. Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва в економіці

II. Функції як специфічні завдання, що виконуються в рамках виключно конкретного виду економічної діяльності

• активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції шляхом підвищення активності індивідуальних інвесторів;

• активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів;

• зниження процентних ставок.

III. Функції інформаційного забезпечення

• інформаційне забезпечення в прямій формі;

• інформаційне забезпечення в непрямій (опосередкованій)формі

• подолання бар’єрів невизначеності;

• професійний вибір об’єктів інвестування;

• економія на масштабах операцій;

• диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

• моніторинг та управління ризиками інвестування;

• контроль за діяльністю позичальників

Рис. 10.1. Основні функції фінансового посередництва.

2.Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів

2.1.Поняття і структура фінансово-кредитної системи

Фінансово-кредитна система – це сукупність фінансових, інвестиційних та кредитних інститутів держави

Побудова фінансово-кредитної системи України подана на рис. 10.2.

Банківська система (банки)

Небанківська фінансово-кредитна система (пара банківська система)

Емісійні (центральні) банки (НБУ)

Неемісійні (комерційні банки)

Поштово-ощадна система

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути:

• лізингові компанії;

• факторингові компанії;

• брокерські і дилерські компанії;

• страхові компанії;

• пенсійні фонди;

• фінансові компанії;

• ломбарди;

• інвестиційні фонди.

Поштові відділення, поштово-ощадні установи

Універсальні

Спеціалізовані:

• інвестиційні;

• інноваційні;

• облікові;

• ощадні;

• іпотечні.

Об’єднання банків, парабанків

Рис. 10.2. Побудова фінансово-кредитної системи України

2.2. Банківські інститути

Банківська система – сукупність різних банків та інших кредитних установ, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму.

Банківська система різних країн відрізняється, але можна виділити два типи їх побудови:

• однорівневу;

• дворівневу.

Однорівнева система передбачає горизонтальні зв’язки між банками, здійснення уніфікованих операцій, тут усі банки перебувають на одній ієрархічній лінії (характерна для тоталітарного режиму, існувала до 1987 р. в колишньому СРСР).

Дворівнева система характерна для країн ринкової економіки, складається з двох рівнів: верхній рівень – центральний банк; нижній рівень інші банки.

Структуру банківської системи України визначає Закон “Про банки і банківську діяльність”. Банківська система складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Банк центральний – емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України.

Неемісійні (комерційні банки).

Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. НБУ регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснених ними операцій. Законом України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо більше ніж 50 % його активів є активами одного типу.

Банк комерційний – універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності. А також здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом.