2.2.Аналіз беззбиткового обсягу продажу і зони безпеки ТзОв «Склад-магазин»

2.2.1.Аналітичний спосіб визначення беззбитковості

Розподіл витрат для здійснення розрахунків наведено у табл.7

Поділ витрат на ТзОв «Склад-магазин»

Таблиця 7

Показник	Умовні позначення	Порядок розрахунку за даними форми №2 (рядки)	Розрахунок
Операційний дохід	ОД	035+060	13818
Операційні витрати	ОВ	040+070+080+090	13547
у тому числі: змінні витрати	Вз	040 х ((230+240+250)÷280)+090	9193
постійні витрати	Вп	040 х ((260+270)÷280)+070+080	3091
Змінні витрати питомі	Взп		565,86
Маржинальний дохід	МД	ОД – ЗВ	4625
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	П	100 (105)	271

Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва чи реалізації продукції (О), за якого сума доходів підприємства (Д) дорівнює сумі його постійних (Вп) і змінних (Вз) витрат, а прибуток рівний нулю, тобто:

Д = Вп + Вз. (1)

Д = 9193+3091=12284 тис.грн.

Обсяг виробництва в точці беззбитковості визначають у натуральних (Он) чи вартісних (грошових) (Ог) вимірниках або у відсотках до потужності підприємства.

Ц * х = Взмін. * х + Впост.,

X=Вп/(Ц-Взм)= 3091/(805-565,86)=12925 тонн

де х – беззбитковий обсяг виробництва, одиниць; Ц – ціна одиниці товару; Впост. – постійні витрати на весь обсяг виробництва за обраний обсяг часу, грн.. Взмін. – змінні витрати на одиницю послуги, грн.

Між точкою беззбитковості у натуральних одиницях виміру та точкою беззбитковості у грошових одиницях виміру існує взаємозв’язок:

Ог = Он * Цод, (2)

Ог = 12925*850 = 10986,25тис.грн.

де Цод – ціна одиниці продукції, грн.

Маржинальний питомий (на одиницю продукції) дохід, грн. Його обчислюють за формулою:

Дмп = Цод – Взп. (3)

Дмп = 850-565,86= 284,14 грн. на тонну

Дм = 16246*284,14 = 4616,14 тис.грн.

Дм = Вп + прибуток

У точці беззбитковості: Маржинальний дохід = Вп

Коефіцієнт маржинального доходу (Км) – це показник, який обчислюють діленням суми маржинального доходу від реалізації продукції (Дм) до загальної суми доходу підприємства (Дз).

Км = Дм : Дз. (4)

Км = 4616,14:13809 = 0,33

Коефіцієнт маржинального доходу можна обчислювати й на одиницю продукції. У цьому разі формулу для його обчислення записують так:

Кмд = Дмп : Цод. (5)

К мд = 284,14: 850 = 0,33

Порівнюючи фактичний обсяг виробництва з точкою беззбитковості обчислюють показник запасу міцності. Запас міцності (Зм) розраховують як різницю між фактичним обсягом реалізації продукції і обсягом реалізації продукції підприємства у точці беззбитковості.

Зм = Дз – Д. (6)

Зм = 13809 – 10986,25 = 2822,75 тис. грн.

Показник запасу міцності характеризує на скільки можна зменшити обсяг реалізації продукції, щоб підприємство не зазнало збитків.

Використовуючи показник запасу міцності обчислюють коефіцієнт запасу міцності. Коефіцієнт запасу міцності (Кзм) – це співвідношення запасу міцності (Зм) та фактичного обсягу реалізації продукції (Дзаг).

Кзм = Зм : Дз. (7)

Кзм = 2822,75 : 13809 = 0,21

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником рівня ризику нерентабельної роботи підприємства. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим меншим є ризик. Малий його показник свідчить про високу ймовірність того, що підприємство зазнає збитку у разі зменшення обсягу продажу.

При застосуванні графічного методу аналізу взаємозв’язку витрат обсягу діяльності і прибутку на основі даних про суму постійних і змінних витрат підприємства будують графіки його:

а) беззбитковості; (див.рис.1);

б) маржинального доходу (див.рис.2);

в) взаємозв’язку «прибуток – обсяг діяльності» (див.рис.3).

В основу аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку покладені такі припущення:

1) головним фактором витрат є обсяг діяльності (обсяг реалізації продукції);

2) обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації продукції, а зміна залишку запасів є незначною;

3) усі витрати підприємства можна чітко поділити на змінні та постійні, тобто аналіз ґрунтується на методі калькулювання змінних витрат;

4) аналіз здійснюється тільки в межах релевантного діапазону діяльності підприємства;

5) із зміною обсягу діяльності дохід і витрати підприємства змінюються прямолінійно;

6) асортимент продукції підприємства з часом суттєво не змінюється;

7) інфляція практично відсутня.

Сутність ефекту операційного левериджу та порядок його обчислення.

Величина відхилення фактичного прибутку від планового у разі зміни обсягу діяльності підприємства залежить від структури його витрат. Структура витрат – це співвідношення суми постійних і змінних витрат у загальному їх обсязі. Механізм впливу зміни співвідношення постійних і змінних витрат на суму та рівень прибутку підприємства називають операційним левериджем (операційним важелем, виробничим важелем або виробничим левериджем). Використовуючи операційний леверидж, можна управляти прибутком підприємства за умов зміни обсягу реалізації продукції на основі оптимізації співвідношення його постійних та змінних витрат.

Кількісне значення операційного левериджу характеризує коефіцієнт (показник) операційного левериджу (Кол), який обчислюють за формулою:

Кол = Вп:Вз, (8)

К ол = 3091/9193= 0,33

Нижча питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства зумовлює нижчий операційний леверидж (важіль) та меншу зміну величини прибутку і, навпаки, чим більша питома вага постійних витрат, тим більшим є операційний леверидж та більшою є зміна операційного прибутку у разі зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. Показник свідчить про низький ступінь чутливості операційного прибутку до приросту об'єму реалізації продукції

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми об'єму реалізації, яке досягається при певному коефіцієнті операційного левериджу, характеризується показником ефект операційного леверіджу

(9)

Еол = 44,35/24,77 = 1,79

Отже, на 1,79% змінюється операційний прибуток підприємства зі зміною обсягу виробництва і реалізації продукції.

Обґрунтування управлінських рішень за результатами проведеного аналізу взаємозв’язку обсягу виробництва, прибутку та витрат.

В умовах стрімкого розвитку ринкових відносин виникає потреба у

відповідному підвищенні ефективності діяльності підприємств усіх галузей

національної економіки, що спирається на прийняття правильних

управлінських рішень щодо забезпечення удосконалення операційної,

інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Діяльність

будь-якого підприємства спрямована на отримання максимальної економічної

вигоди, що проявляється через призму комплексних економічно-фінансових

показників, які в узагальненому вигляді відображають результат діяльності

суб’єкта господарювання, надають можливість обґрунтувати управлінські рішення та спрогнозувати майбутній потенціал його економічного розвитку.

Отже, за результатами факторного аналізу можна оцінити якість прибутку та можливі джерела його збільшення.

Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням обсягів реалізації за рахунок росту цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на гривню продукції.

Збільшення прибутку можливе за рахунок: нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів; здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшення витрат на виробництво продукції; кваліфікованого здійснення цінової політики; грамотної побудови ділових відносин з постачальниками, посередниками, покупцями; покращення системи маркетингу на підприємстві; удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну зняти з виробництва; постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів.

Резервом можливого збільшення прибутку від продажу є скорочення комерційних і управлінських витрат.

У процесі вивчення та виваженості аналізу фінансових результатів у цілому діяльності досліджуваного підприємства, ми зробили висновки, що має приховані резерви й можливості поліпшення фінансових результатів. Не всі можливості отримання прибутку реалізуються для підприємства нині.

Крім переліченого, підвищення фінансових результатів, підприємству необхідно постійно шукати шляху зниження собівартості продукції при незмінно високий рівень. Тут і варіанти пошуку нових постачальників сировини, і їх удосконалення технологій й ефективніше використання устаткування, та подальше зниження виробничих витрат, економії електроенергії та т.д.

Необхідно працюватимете, і над оптимізацією управлінських і численних комерційних витрат, розширювати лінійку своєї продукції, шукати нові ринки збуту, постійно працювати над підвищенням якості своєї продукції, активно займатися вивченням споживчого попиту

На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру: 

• збільшення випуску продукції; 

• поліпшення якості продукції; 

• продаж зайвого устаткування та іншого майна або здача його в оренду; 

• зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу; 

• диверсифікація виробництва; 

• розширення ринку продажів і ін 

З цього переліку заходів випливає, що вони тісно пов'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції та використання факторів виробництва. 

Висновок. Функціонування будь-якого суб’єкта господарювання,

незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах становлення

ринкових відносин визначається його здатністю створювати необхідну і

достатню величину прибутку. Результатом основної та інших видів діяльності є

операційний прибуток, що становить різницю виторгу від реалізації продукції

та собівартості реалізованої продукції. Зміна операційного прибутку, як

складового загального показника може перебувати під впливом певних

факторів, таких як обсяг реалізації, структура реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, ціна на продукцію та інші. Звідси можна визначити, що

аналіз прибутку займає провідне місце у системі комплексного економічного

аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети

діяльності. В результаті аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати

узагальнюються. Протягом звітного періоду під час пошуку резервів прибутку

можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії. Тому використання

цих резервів можливе з допомогою розробки системи оперативних заходів. Достовірність даних про фінансові результати

– один з основних критеріїв високої якості при-

бутку. Якщо суб’єкт господарювання щорічно змінює свою облікову політику, то це знижує

якість показників прибутку Для оцінювання

якості прибутку використовуються також ре-

зультати аналізу його динаміки та структури.

Якщо протягом тривалого періоду спостеріга-

ються стійкі темпи його зростання, а в складі

прибутку від звичайної діяльності переважна

частка належить результату основної діяльності

(валовому прибутку), то якість прибутку вважа-

тиметься досить високою. Важливим критерієм

якості прибутку є діловий імідж підприємства,

що формується на підставі виконання взаємних

зобов’язань, партнерських стосунків, особистих

контактів, публікацій у пресі тощо.

Використання результатів оцінювання якості

прибутку зовнішніми суб’єктами аналізу (бан-

ками, інвесторами, діловими партнерами) сприяє

зниженню фінансового ризику, а також

об’єктивному прогнозуванню перспективної

платоспроможності.