Висновки

Дошкільний вік є унікальним і вирішальним періодом розвитку дитини, коли виникають основи особистості, складається воля і довільна поведінка, активно розвивається уява, творчість, загальна ініціативність. Проте всі ці найважливіші якості формуються не в навчальних аудиторіях, а у ведучої і головною діяльності дошкільника - у грі.

Гра, як показують численні психологічні дослідження, має пряме відношення до формування особистості дитини, її потреб і мотивів, його волі та уяви. Саме в грі виникає усвідомлення свого місця серед людей («Я ще дитина!") І потреба стати дорослим.

Дошкільний вік вважається класичним віком гри. У цей період виникає і набуває найбільш розвинену форму особливий вид дитячої гри, який в психології та педагогіці отримав назву сюжетно-рольової.

У сюжетно-рольовій грі діти моделюють на себе життя дорослих людей і відносини між ними. В умовах таких ігор діти краще зосереджуються та більше запам'ятовують, ніж за прямим завданням дорослого. Свідома мета - зосередитися, запам'ятати щось, стримати імпульсивна рух - раніше і легше за все виділяється дитиною у грі.

У грі з'являються принципово нові бажання. Дитина вчиться бажати, співвідносячи своє бажання з ідеєю, з образом дорослого (тобто з роллю). Дитина хоче діяти правильно - як дорослий. І під впливом цього бажання він дійсно починає діяти - так, як ніби він дорослий. Дії «понарошку» (умовні і узагальнені) дозволяють малюкові вловлювати зміст реального дії і емоційно її переживати. Емоційне переживання передує інтелектуальному розуміння дійсної суті дорослих занять.

Спочатку дитина повинна захотіти щось робити, відкрити для себе в цьому власний, особистий сенс, і лише потім, на цій основі, він здатний опановувати технічними прийомами і конкретними вміннями. Іншими словами, спочатку освоюються смисли і мотиви діяльності і лише потім (і на їх основі) технічна сторона дій. Це важливий закон психічного розвитку. У дошкільному віці цей сенс, то є бажання діяти як дорослий, вперше народжується і реалізується у дитини у рольовій грі.

Рольова гра має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній ситуації; реальні предмети використовуються в якості інших, уявних; дитина бере на себе ролі відсутніх персонажів.

Перевага гри перед будь-який інший дитячої діяльністю полягає в тому, що в ній дитина сама, добровільно підпорядковується певним правилам, при чому саме виконання правил доставляє максимальне задоволення. Це робить поведінку дитини осмисленим і усвідомленим. Тому гра - це практично єдина область, де дошкільник може проявити свою ініціативу і творчу активність.

І в той же час, саме в грі діти вчаться контролювати і оцінювати себе, розуміти, що вони роблять, і (мабуть, це головне) хотіти діяти правильно. Ставлення сучасних дошкільнят до гри (а значить і сама ігрова діяльність) істотно змінилися. Незважаючи на збереження і популярність деяких ігрових сюжетів (хованки, салочки, дочки-матері), діти в більшості випадків не знають правил гри і не вважають обов'язковим їх виконання. Вони перестають співвідносити свою поведінку і свої бажання з образом ідеального дорослого чи чином правильної поведінки.

Спілкування дошкільника з однолітками розгортається головним чином у процесі спільної гри. Граючи разом, діти починають враховувати бажання і дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, будувати і реалізовувати спільні плани. Тим самим дитина стає частиною суспільства, вчиться бути самостійним і враховувати бажання інших дітей.

Всі ці факти підтверджують те, що гра має величезне значення для розвитку всіх психічних процесів і особистості дитини.