3. Виконання вертикального розрізу
3.1. Теоретична частина
3.1.1. Фундаменти
Фундаменти – несучі елементи будівлі. Вони повинні мати достатню міцність, стійкість, протидіяти ґрунтовим водам.
Проектування фундаментів – це вибір матеріалу, типу, розмірів та способу улаштування.
За конструктивним рішенням фундаменти можуть бути стрічковими, стовбчастими, польовими та суцільні.
Під окремі опори частіше за все приймають стовпчасті фундаменти склянкового типу, під несучі стіни – стрічкові.
При проектуванні фундаменту під зовнішні стіни і колони глибину закладення їх варто приймати на 200 мм нижче глибини промерзання ґрунтів. Номенклатуру фундаментів наведено в таблиці 5.
Номенклатура фундаментів.
Таблиця 5.
3.1.2 Покриття
Покриття будівель складаються з несучої й захисної частин.
До складу захисної частини можуть входити:
несучий настил, що підтримує захисні розташовані вище елементи;
пароізоляція, що захищає розташований нижче теплоізоляційний шар від зволоження водяною парою, яка проникає в захисну конструкцію покриття з приміщень;
теплозахисний шар, що влаштовується для захисту приміщень від тепловтрат узимку й перегрівання влітку.
Товщину теплоізоляційного шару з ефективних теплоізоляційних матеріалів (легких бетонів, мінераловатних плит та ін.) визначають розрахунком; вирівнюючий шар (стяжка) з цементного розчину або асфальту, призначений для вирівнювання розташованого нижче теплоізоляційного шару; покрівля (водоізоляційний шар з рулонних або листових матеріалів) призначена для захисту приміщень від атмосферних опадів; захисний шар, що влаштовується з крупнозернистого піску або дрібнозернистого гравію на бітумному змащенні для захисту покрівлі від дії прямого сонячного проміння.
Залежно від конструктивного вирішення покриття можуть бути з великорозмірних елементів, що укладаються по несучих конструкціях, і балкові, в яких плити розташовують по балках, що спираються на несучі конструкції покриття.
Залежно від волого-температурного режиму приміщень покриття можуть бути утеплені й холодні.
Утеплені покриття влаштовують в опалюваних приміщеннях, а також у будівлях з незначними надлишковими тепловиділеннями (термічні цехи, цехи гарячого штампування та ін.), коли тепловиділення не перевищують 23 Вт/(м2 х°С).
Над неопалюваними приміщеннями влаштовують холодні покриття, в яких немає теплоізоляційного шару й пароізоляції.
Несучим елементом покриття та перекриття є залізобетонні ригелі, які спираються на консолі колон.
Розміри середнього ригелю надано на рисунку 10, крайнього – на рисунку 11.
Рисунок 10 - Розміри середнього ригелю.
Рисунок 11 - Розміри крайнього ригелю.
3.1.3 Підлога
На підлогу як конструктивний елемент, що весь час зазнає експлуатаційних впливів, припадає від 5 до 25 % загальної вартості громадських будівель.
Вибираючи вид і конструктивні вирішення підлоги, передусім треба враховувати характер виробничих впливів на підлогу, а також вимоги, виконання яких забезпечить експлуатаційну надійність і довговічність підлоги.
У зв’язку з цим підлоги громадських будівель повинні задовольняти такі вимоги: мати високу механічну міцність; рівну й гладеньку поверхню; не ковзати; мало стиратись і не утворювати пилюки під час руху по ній транспортних засобів і людей; мати добру еластичність, що запобігав пошкодженню предметів, коли вони падають на підлогу; бути безшумними; мати малий коефіцієнт теплозасвоєння; бути водонепроникними, вологостійкими, стійкими проти загоряння та хімічних агресивних речовин; забезпечувати можливість проведення швидкого й малотрудомісткого ремонту; бути індустріальними у влаштуванні; легко очищатися й довго зберігати гарний зовнішній вигляд.
Назва підлоги залежить від матеріалу покриття її. Залежно від конструкції та способу влаштування покриття підлога буває з поштучних матеріалів і суцільна (монолітна).
В одноповерхових виробничих будівлях підлогу укладають звичайно безпосередньо на ґрунт основи, у багатоповерхових — на перекриття. До складу підлоги на ґрунті входять такі конструктивні елементи: основа, підстилаючий шар і покриття. Інші шари влаштовують залежно від вимог.