4. Зв'язок психології з менеджментом

Менеджмент пропонує до розв'язання проблеми лідерства безліч концепцій, та жодна їх досі була в достатній мірі універсальної. У цьому сенсі концепція емоційного інтелекту нині є одне із найбільш ефективних інструментів перебування рішень на питаннях лідерства. З іншого боку, вона дає можливість розвивати лідерські якості людям, яким бракує.

Емоційний інтелект тісно пов'язані з такими притаманними психології поняттями, як емпатія іалекситимия, тому з права можна вважати які належать до сфері питань психології (цієї статті буде розкрито характер взаємодії цих понять між собою).

Особисті лідерські якості виявляються у економічні відносини, а й у будь-яких людських взаємовідносинах. Універсальна концепція, що дозволяє пояснити механізми лідерства у будь-якій чи практично у будь-якій середовищі, дає нам надзвичайно широкі можливості на дослідження різноманітних міжособистісних взаємодій разом із тим з вивчення окремої особистості, яка має певним набором лідерських якостей.

Сучасний управлінець має тільки знати економічні постулати, природу управлінських процесів, інформаційну технологію, вміти планувати діяльність фірми (чи іншого економічного чи політичного суб'єкта), найбільш раціонально розділяти свої власні ресурси, а й бути фахівцем щодо роботи з своїми колегами, підлеглими і противниками, вміти приймати рішення на складних ситуаціях, ясно дохідливо викладати своїх поглядів.

У ситуаціях, коли перед людиною виникають складні міжособистісні (>внутригрупповие) проблеми, він повинен осмислити все внутрішні механізми і передумови виникнення цих ускладнень. Це можна зробити з допомогою психології , що може зрозуміти всю складність і тонкість психічного світу людини, душу.

У системи управління будь-який пересічний працівник сприймається як «чорний ящик», глухо закритий попри всі замки. Головна мета будь-якого керівника, якщо він хоче успішно взаємодіяти з кожним одиницею персоналу для максимальній ефективності роботи, – дізнатися, що всередині цього «чорного ящика».

Внутрішній світ людини дуже багатогранний. Вона має своє внутрішнє структуру і пояснюються деякі особливі закономірності. Психічний світ – те й світ сприйняття й пізнання навколишньої дійсності, і погляд всередину себе, і світ своїх переживань, відносин із на інших людей. Це і той самий душа людини.

Психологія біля підніжжя людства створювалася ні так просто, а здобуття права опанувати міццю людського духу, навчитися управляти поведінкою чоловіки й пророкувати його подальші дії.

5. Зв'язок психології з педагогікою

Ці науки переплітаються між собою. Психологія міцно пов'язана із навчанням і вихованням дитини. Система педагогічних поглядів полягає в даних наук про людину, включаючи психологію. Психологічні знання педагога підвищують то ефективність навчання та виховання уже дитини. "Щоб усебічно виховати людини, їх треба всебічно вивчити" [>К.Д.Ушинский]. У разі, якщо Педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ перетворюється на простий набір психологічних рад і рецептів і перестає справжньої наукою, здатної допомогти вчителю.

У розвитку всіх галузей педагогіки (дидактики, приватних методик, теорії виховання) й виникають проблеми, потребують психологічного дослідження. Знання закономірностей перебігу психічних процесів, динаміки, формування знань, умінь, навичок, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку загалом мають важливе значення на вирішення фундаментальних педагогічних проблем, як-от визначення змісту освіти різними щаблях навчання, розробка найефективніших методів навчання і виховання. Як відомо, метою виховання є формування особистості, відповідної вимогам що розвивається суспільства. А досягнення цього передбачає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здібностей, потреб, мотивів тощо.

Зв'язок психології з педагогікою дала потужний поштовх вивченню вікових особливостей дітей, виявлення умов і внутрішніх чинників, що обумовлюють дитяче розвиток. Прагнення зробити педагогіку психологічної, впровадити психологію в педагогічний процес стало тим базисом, у якому було побудовано система педагогічної психології (хоч термін "педагогічна психологія " у період ще вживався), зумовило участь учених різних фахів, у розробці її проблем.

Педагогічна психологія - це наука про факти, механізмах і закономірності освоєння соціокультурного досвіду людиною, закономірності інтелектуального і особистісного розвитку як суб'єкта навчальної діяльності, організовуваній і керованої педагогом за умов процесу творення. У цілому сказати, що педагогічна психологія вивчає психологічні питання управління педагогічним процесом, досліджує процеси навчання, формування пізнавальних процесів тощо.

У педагогічної психології є низка проблем. Серед головних можна виділити такі: співвідношення навчання дітей і розвитку, співвідношення навчання і виховання, обліксенситивних періодів розвитку на навчанні; роботу з обдарованими дітьми, проблема готовності дітей до шкільного навчання та інших.

Отже, загальної завданням педагогічної психології є виявлення, вивчення і опис психологічних особливостей і закономірностей інтелектуального і особистісного розвитку людини у умовах навчально-виховної діяльності, процесу творення. Цим обумовлена і структура цій галузі психології: психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя.

Психологічна і педагогічна науки немислимі без опертя знання про психіці і закономірності психічного розвитку людини. У той самий час психологія значною мірою втрачає своє прикладне значення не маючи виходу на практичну діяльність будь-якої людини, Не тільки педагога. Тісна зв'язок з психології та педагогіки природна за своєю суттю. Об'єднання яких, як це робиться він, у педагогіці цілком виправдана, коли йдеться про практичному використанні психології в педагогічних цілях. Їх інтеграція в прикладному плані утворює нову науку - педагогіку індивідуальності, що є похідною з психології та педагогіки . Педагогіка індивідуальності є застосування теоретичних принципів психології до практики життєдіяльності людини. Її завдання: розкрити, як досягнення психології можна застосувати стосовно своєму психічному здоров'ю та своєї діяльності. Такого підходу, коли шляхом злиття досягнень з психології та педагогіки , спільні завдання педагогіки вирішуються з допомогою психологічного інструментарію на людини, дотримуються як вітчизняні, і зарубіжні дослідники.

Зрозуміло, зв'язок психології з педагогікою існувала завжди, щеК.Д.Ушинский говорив: «Щоб усебічно виховати людини, їх треба всебічно вивчити». Тут особливо наочно видно практичного значення психології . У разі, якщо педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ, перетворюється на простий набір педагогічних рад і рецептів й перестає бути справжньої наукою, здатної допомогти вчителю. У розвитку всіх галузей педагогіки (загальної теорії, дидактики, приватних методик, теорії виховання) й виникають проблеми, потребують психологічного дослідження. Знання закономірностей перебігу психічних процесів, динаміки, формування знань, навичок і умінь, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку людини у цілому мають важливе значення на вирішення фундаментальних педагогічних проблем, як-от визначення змісту освіти різними щаблях навчання, розробка найефективніших методів навчання і виховання тощо.

Нині нагромадилося безліч проблем, що викликають особливу гостроту з питань: чому вчити сучасного школяра? що як відбирати з безлічі інформації, що поповнюється наукою, для школи? Саме психологія має визначити, які можливості і резерви психічного розвитку особи на одне різних вікових щаблях і межі.

Так само гостро потреба у психології можна знайти, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою виховання є формування особистості, відповідної вимогам що розвивається суспільства. А досягнення цього передбачає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здібностей, потреб, світогляду тощо. Усе свідчить у тому, сучасна психологія перебуває в стику наук. Вона займає проміжне становище між філософськими науками, з одного боку, природними, з іншого, і соціальними, з третього.