2.2. Короткий нарис зародження та розвитку ботанічних садів.

Зародження ботанічних садів відноситься ще до епохи феодалізму. Вже в V ст. при численних монастирях середньовічної Європи виникають так звані "аптекарські" сади або "городи". Перші ботанічні сади мали невеликі розміри. Рослинні колекції в них були представлені розміщеними на грядках (городи) лікарськими, отруйними, пряними рослинами, що застосовувалися в середньовічній медицині, і деякими видами декоративних. [1, 43 c.]

Аптекарські городи, як зазначено вище, в найбільш ранню пору їх існування при монастирях, а потім при госпіталях, стали попередниками експозиції корисних рослин в сучасних ботанічних садах. Були переважно малого розміру, зазвичай не перевищували декількох сотень квадратних метрів, робили порівняно просту планувальну структуру ботанічного саду того часу. Так, наприклад, найбільш відомий з середньовічних монастирських садів в Сент - Галле, як можна судити за збереженим планом IX ст., складався з 16 відділів з різними корисними, декоративними та іншими рослинами. Експозиції рослин у цьому саду представляли собою невеликі прямокутні ділянки зі звичайними грядами. [1, 45 c.]

Починаючи з XIV ст. монастирські аптекарські городи поступово перетворюються на медичні сади, в діяльності яких вже можна відзначити принципово нові риси. На відміну від середньовічних монастирських садів вони мають тепер не тільки вузькопрактичне значення. Вони поклали початок робіт з первинної інтродукції рослин, збирали місцеві і чужоземні рослини, описували їх і приводили в певну систему. [1, 45 c.]

Пристрій ботанічних садів як наукових установ відноситься до епохи Відродження. Цьому значною мірою сприяло широке поширення в ту пору наукових знань і, зокрема, природознавства.

Перші ботанічні сади наукового профілю виникають в Італії на самому початку XIV ст. (сад в Салерно - 1309 г), де порівняно з іншими країнами Європи на той час склалися найбільш сприятливі суспільно - історичні передумови для формування нових суспільно - економічних відносин, для створення та подальшого розквіту нової гуманістичної культури і, зокрема, блискучого розквіту науки і мистецтва, прогресивний характер яких зазначає Ф. Енгельс у введенні своєї відомої праці "Діалектика природи". [2, 21 c.]

З розвитком наукових знань змінювалися і принципи розміщення рослин у ботанічних садах. Правда, до першої половини XVIII ст. експозиції рослин в більшості медичних ботанічних садів були нечисленні, мало відрізняючись від середньовічних монастирських городів. Вони розташовувалися на ділянці саду у вигляді окремих груп лікарських і деяких інших рослин, які вживалися головним чином в медицині, будучи, за дотепним висловом О.М. Краснова, як би "живий фармакопеєю".

Починаючи з XVI ст., з розвитком університетської життя, кількість ботанічних садів в Італії значно збільшується: один за одним з'являються сади в Падуї (1545 р), Пізі (1547 р), Болоньї (1567 г) і т.д.

Дещо пізніше, у XVII ст., ботанічні сади виникають і в інших країнах Європи: при Паризькому (1635 г) і Упсальському (Швеція) університетах (1655 р), в Берліні (1646 р), Единбурзі (Англія) – Королівський ботанічний сад ( 1670 р) та ін.. [2, 23 c.]

Протягом першої половини XVIII ст. у зв'язку з розвитком лікарської справи і збільшенням потреби у виробництві лікарських засобів кількість аптекарських садів в Росії швидко зростає. Поряд з відкритим у 1706 р. першим у нашій країні ботанічним садом при Московському університеті організовуються і інші сади: у Лубнах (України) в 1709 р., в Петербурзі (нині сад Ботанічного інституту Академії наук) у 1714 р. В указі Петра I про заснування Петербурзького аптекарського городу кажуть, що останній створюється "для множення аптекарських трав і збирання особливих трав, як потрібних натуралів в медицині, також для навчання лікарів і аптекарів ботаніці". Серед колекцій рослин цього аптекарського городу ми знаходимо: ромашку, шавлію, гірчицю, м'яту, чебрець, ялівець, лаванду, півонії, різні цибулинні, троянди і т.д. [2, 23 c.]

Бурхливий безладний розвиток капіталістичних міст наприкінці XIX і на початку XX ст., великий розмах промислового будівництва, виникнення у зв'язку з цим найскладніших містобудівних проблем – зонування і озеленення міст, створення захисного лісопаркового поясу навколо великих населених пунктів і т.д. – все це поставило перед ботанічними садами світу завдання визначення найбільш раціонального асортименту рослин і розробки ефективних методів озеленення міст і будівництва парків. [1, 47 c.]

Сучасні ботанічні сади активно включаються у вирішення цих проблем –тут підбираються й вивчаються декоративні рослини, сади починають виступати в ролі пропагандистів певних прийомів і методів вивчення декоративних властивостей рослин і гармонійного їх поєднання. [1, 49 c.]

У ботанічних садах з'являються все нові і нові експозиційні ділянки – сади окремих культур, безперервного цвітіння, зразкові куточки парків. Разом з тим, ботанічні сади у все більших масштабах проводять пропаганду ботанічних знань і вивчення живої природи.

Планування ботанічних садів цього часу вже цілком вирішується відповідно зі зростанням вимог ботанічної науки, яка висунула завдання не тільки колекціонування та систематизації рослин, але і створення з них складних експозиційних груп відповідно до умов їх місця проживання та іншими спеціальними вимогами. [2, 25 c.]

Так поступово, в процесі свого історичного розвитку, ботанічні сади з аптекарських городів епохи Середньовіччя до нашого часу перетворилися на складний, у планувальному відношенні, організм.

Необхідно зазначити, що історично зміна планувальної структури ботанічних садів йшло в першу чергу під впливом загального розвитку ботанічної науки і змінювалися, вимог, що пред'являються до науково-ботанічному змісту роботи ботанічного саду. З іншого боку, воно було органічно пов'язане і з загальним розвитком садово – паркового мистецтва.