15. Процесуальне положення прокурора.

Згідно статті 121 Конституції на прокуратуру покладається здійснення представницьких функцій стосовно громадян та держави в суді, у випадках передбачених законом. Аналогічні положення містяться в статті 5 закону України «Про прокуратуру». Ніяке відношення дана функція до функції нагляду за дотриманням законності не має. Про те, розділ 3 даного закону, який визначає завдання прокурора в судовому процесі називається «Прокурорський нагляд».

Згідно ЦПК (ч.1-2 ст.45) прокурор може брати участь в розгляді та вирішенні цивільних справ судом в двох формах: порушення цивільної справи шляхом подання заяви та вступ у цивільну справу з метою оскарження рішення в ній.

Частина 1 статті 45 ЦПК передбачає право прокурора на звернення до суду з заявами на захист прав і свобод інших осіб, у випадках передбачених законом. Дане право реалізується прокурором в будь-якому виді цивільного провадження: позовного та окремого провадження. Згідно статті 36-1 закону України «Про прокуратуру» прокурор порушує справу на захист інтересів громадянина, якщо за станом здоров»я чи інших поважних причин (недієздатність, вік, матеріальний стан тощо) вони не в змозі самі захистити свої права. Прокурор може порушити розгляд цивільної справи, якщо цього вимагають інтереси держави чи суспільства (ч.1 ст.45 ЦПК). Критерій «інтереси держави» визначений тільки в законі України «Про прокуратуру» в статті 36-1: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор, який пред’явив позов в інтересах інших осіб стає учасником процесу. В такому випадку прокурор користується процесуальними правами та обов’язками тої особи в інтересах якої він звернувся: це може бути позивач, третя особа, яка заявляє самості вимоги, стягувач в наказному провадженні або заявник в справах окремого провадження (ч.1 ст.46 ЦПК). Прокурор подає позовну заяву (або заяву) на загальних засадах, тобто правила подання позовних заяв поширюють свою дію на прокурора. Про те, існують певні винятки: прокурор не сплачує судовий збір. При пред’явленні позову прокурором необхідно вияснити позицію позивача. Якщо він, будучи дієздатним не підтримує позовні вимоги прокурора, то суд залишає заяву без розгляду (ч.3 ст.46 ЦПК). Якщо зацікавлена особа, в інтересах якої була подана позовна заява вступає в справу, то рішення, винесене за позовом прокурора для неї стає обов’язковим.

На прокурора, який подав позов законом покладений обов’язок доказування по справі. Він зобов’язаний довести свої вимоги та заперечення на доводи відповідача. Дає пояснення по справі, бере участь в судових дебатах першим (зацікавлена особа може виступати в них після прокурора – ч.6 ст.193 ЦПК). Сторони вправі задавати прокурору питання у вигляді дачі пояснень. Але до прокурора не можна подавати зустрічний позов, він подається тільки до позивача по справі. Прокурор може відмовитися від позову, але не може укласти мирову угоду. На прокурора, який порушив справу у суді не буде поширювати свою дію судове рішення по справі.

Прокурор вправі робити апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, навіть якщо він не брав участі в розгляді справи. Якщо прокурор не брав участі в справі для апеляційного, касаційного оскарження або оскарження за нововиявленими обставинами прокурор вправі знайомитися з матеріалами справи в суді (ч.4 ст.46 ЦПК).