Питання для самоконтролю:

1. Побудуйте криміналістичну класифікацію вбивств.

2. Чим зумовлена складність розслідування вбивств?

3. Умови очевидності та неочевидності вчинення вбивств – їх значення для з’ясування картини злочину та вплив на напрями і шляхи його розкриття й розслідування.

4. Які фактори можуть обумовлювати наявність несприятливої чи сприятливої слідчої ситуації?

5. Під які події найчастіше інсценуються вбивства. Ознаки інсценувань.

6. Поняття вбивства на замовлення.

7. Історичний екскурс вбивства на замовлення.

8. Хто такі кілери? Охарактеризуйте криміналістичні типи кілерів.

1. Вбивства поділяються на:

1) вбивства без кваліфікуючих обставин ( ч.1 ст. 115 КК);

2) вбивства з кваліфікуючими обставинами ( ч. 2 ст. 115 КК): а)   вбивство  двох або більше осіб; б) вбивство малолітньої дитини або  жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; в) вбивство заручників; г) вбивство, вчинене з особою жорстокістю, та ін.;

3) вбивства з обставинами, які пом’якшують покарання:  а) вбивство,  вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); б) вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); в) вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Відповідно до різновидів криміналістичних методик розслідування вбивства можна поділити на:

1) за наявності трупу;

2) при виявленні елементів розчленованого трупу

3) при зникненні особи з підозрою на насильницьку смерть.

2. Вбивство є злочином проти життя особи і являє со­бою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині

Найважливішим завданням оперативно-роз­шукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин події злочину.

3. Убивство вчинено в умовах очевидності (відкрите) характеризується тим, що труп жертви знайдено, особу потерпілого встановлено, вбивцю затримано. За такої ситуації конфлікт між убивцею та жертвою, можливо, назрівав протягом тривалого часу, і їхні неприязні, ворожі відносини не становлять таємниці для родичів, знайомих і співпрацівників. Мотивами таких убивств, зазвичай, є конфлікт на сімейному чи побутовому ґрунті, хуліганські спонукання, спалах негативних емоцій під час розпивання спиртних напоїв тощо.

Неочевидність - коли мало місце вбивство, замасковане інсценуванням, особу жертви не встановлено, труп не впізнано, виявлення частин (частини) розчленованого трупа тощо.

4. Сприятлива ситуація складається за наявності достатньої інформації. Ситуація стає сприятлива, коли для її вирішення потрібно тільки забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих, оперативно-розшукових, громадських, організаційних). Така ситуація можлива за наявності вчинення вбивства в умовах очевидності.

Несприятлива ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація частіше за все характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу. Наприклад, коли має місце інсценування вбивства, не встановлено особу жертви тощо.

5. До інсценувань найчастіше звертаються близькі до потерпілого особи, від яких, зазвичай, очікують відповіді на питання, що ж мало місце, а також наймані вбивці.

Інсценують ту подію, яка за наявної обстановки може виглядати найбільш правдоподібно:

• задушивши людину, інсценують самоновішання;

• вбивши з вогнепальної зброї, інсценують нещасний випадок від необережного поводження зі зброєю або самогубство з її використанням;

• утопивши потерпілого, - нещасний випадок на воді;

• вивівши з ладу гальмівну систему автомобіля,- смерть в автокатастрофі;

• вбивство у помешканні інсценують під нещасний випадок від побутових приладів і т. ін.

Наявність слідів, які не могли утворитися внаслідок самогубства, нещасного випадку, природної смерті чи насильницької смерті, але відмінної від убивства, а саме:

- горизонтальні потоки крові належачому трупі;

- посмертні тілесні ушкодження на трупі; наявність на місці події слідів боротьби або самооборони;

- наявність на трупі тілесних ушкоджень, які не могли бути наслідком інсценованої події (труп висить у петлі, однак наявні сліди удушення руками; наявні дві странгуляційні борозни на шиї повішеного тощо);

- невідповідність характеру і напряму слідів крові на трупі, його позі;

- ознаки, що засвідчують факт переміщення трупа (сліди волочіння на ґрунті, одязі та шкірній поверхні трупа);

- наявність слідів перебування на місці події сторонніх у момент настання смерті потерпілого та ін.

Відсутність слідів, які мусили би закономірно виникнути, якби мала місце інсценована подія за конкретних умов:

- відсутність:

а) слідів пересування потерпілого до місця, на якому настала смерть;

б) відбитків слідів ніг на м'якому ґрунті під висячим у петлі трупом;

в) знаряддя самогубства;

- відсутність:

а) можливості вчинення самогубства виявленими знаряддями;

б) додаткрвих (допоміжних) пристосувань, які повинні були використовуватися для самогубства;

- відсутність:

а) слідів крові, тілесних ушкоджень, характерних для інсценованих подій;

б) слідів ґрунту на взутті потерпілого, котрі повинні були бути як наслідок руху особи до місця своєї загибелі;

- відсутність слідів мікрочастин на руках і одязі потерпілого від предметів, яких він повинен був обов'язково торкнутися тощо.

А ось які ознаки обов'язково за певних умов є закономірно характерними для вбивства:

Під час інсценування самогубства холодною зброєю:

- атиповий для самогубства напрям ранового каналу та місце рани (локалізація поранень);

- відсутність значного крововиливу за умов значного зовнішнього поранення тіла жертви;

- невідповідність форми і розміру рани виявленому на місці події знаряддю;

- наявність на одязі й тілі слідів опору нападникові (наприклад, порізи на долонях жертви) тощо.

За умов інсценування самогубства з вогнепальної зброї:

- атиповий напрям ранового каналу і потоків (бризок) крові;

- відсутність ознак слідів близького пострілу або пострілу впритул;

- невідповідність калібра кулі калібру виявленої (знайденої на місці події) зброї тощо.

Інші:

- відсутність під трупом і на його одязі крові за значних ушкоджень тіла;

- наявність ушкоджень на тілі та пошкоджень на одязі, які не відповідають місцю події;

- наявність слідів волочіння;

- наявність на трупі слідів боротьби, тоді як на місці події вони відсутні;

- невідповідність пози трупа ушкодженням;

- невідповідність розташування трупних плям положенню трупа;

- невідповідність одягу на трупі погодним умовам та ін.

6. Замовленим є умисне вбивство, яке вчиняється осо­бою за винагороду в інтересах третьої особи. Таке вбив­ство має специфічний механізм організації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв'яз­ків між замовником (організатором) і кілером (виконавцем злочину), попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, вбивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має тільки корисливий мотив).

7. В історії людства це не новий вид злочину. Вбивства на замовлення, або знищення, були відомі вже до нашої ери, опис їх зберігається у пам'ятках Стародавнього Сходу. Стосовно вітчизняної історії, то не можна не згадати про знищення Святополком своїх братів Бориса і Гліба (XI ст.). Вбивство найманими особами існувало у нашій країні й у застійні роки. Проте воно не мало такого розмаху як сьо­годні. Вбивства на замовлення існували на побутовому під­ґрунті (ревнощі, помста, одержання спадщини), а найма­чами чи замовниками були жінки у віці від 20 до 60 років. Виконавцями таких злочинів були дилетанти з нижчого прошарку кримінального середовища.

Вбивство на замовлення як спеціальність вперше з'я­вилось на Сицилії. Сицилійська мафія понад 150 років не змінювала своїх ритуалів і залишалася найбільш консер­вативною з усіх злочинних організацій. Вона одержала назву «Товариство честі». Право винесення смертного вироку належало голові мафіозної «сім'ї». Засудженого до смерті вбивали не «всліпу», а заздалегідь попередивши.

У рамках мафіозних кланів у США на початку 30-х рр. XX ст. була створена організація професійних кілерів — «Корпорація вбивць». З цього часу жоден мафіозний ке­рівник під страхом смерті не мав права вчиняти кару са­мостійно. Аби знищити ту чи іншу людину, йому необхідно було подати «заяву» до корпорації, оплатити «послугу» і чекати виконання вироку. Більшість тогочасних вбивств на замовлення у США не були розкриті.

8. Наймані вбивці є одним із важливих структурних елементів групової криміналістичної характеристики злочинів, встановлення якого - неабияке складне завдання. Часто вона вирішується тільки після виявлення замовника, організатора і посередника, однак інколи реальним є і зворотній напрям у розкритті, коли першою встановленою ланкою буде вбивця.

Кілер у перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з'явилась наприкінці 80-х років XX ст. До недавнього часу професія «мокрушник» - убивця - не користувалася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія кілера перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Умовно кілери можуть бути переділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг, їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок, дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію своєї безпеки. Він володіє достатньо високими навичками у «мистецтві» вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, здійснює заходи з підготування до вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити в ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинюватись» у натовпі.

Своєю чергою, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів-одинаків, які виконують замовлення від випадку до випадку, і кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання.