V. Загальні правила оформлення

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ І», «РОЗДІЛ ІІ», «РОЗДІЛ ІІІ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими жирними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими жирними літерами (крім першої великої) симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. Вкінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між назвою розділу та заголовками (назвами підрозділів) має дорівнювати 1 інтервал, між заголовком та текстом – без інтервалу.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому нижньому (верхньому) куті сторінки без крапки наприкінці.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після цифри крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Вкінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад «1.3.» Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу, наприклад: «1.3. Історія розвитку реклами».

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера має стояти крапка. У тому самому рядку – заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як і пункти.

Стандарти бібліографічних посилань. Стандарти щодо бібліографічного опису документів поширюються на текстові документи: книги, серійні видання, нормативно-технічні документи, наукові роботи, звіти та статті, дисертації, дипломні роботи, реферати тощо (ГОСТ 7.1-84). Структура і правила оформлення текстових документів у сфері науки і техніки затверджено Державними стандартами України: ДСТУ 3008-95, ДСТУ 3582-97, ДСТУ 7.1:2006.

Стандарти встановлюють загальні вимоги до бібліографічного опису документа та правила його складання: набір елементів бібліографічного опису, їхню послідовність, спосіб представлення кожного елементу, застосування умовних розподільних знаків. Бібліографічний опис складають мовою тексту документа (українською, російською, англійською тощо). Перелік використаної літератури складається за алфавітним порядком. У разі необхідності на початку списку подаються закони, нормативні акти, стандарти.