Соціальна комунікація: характеристика

У процесі комунікації задіяні 5 елементів, без яких вона не може реалізуватися:

• Комунікатор — той, хто є ініціатором передачі і формує її в мовну, текстову, аудіо та відео форму;

• Саме повідомлення;

• Канал, за допомогою якого встановлюється зв’язок з аудиторією;

• Аудиторія, до якої направляється інформація;

• Мета передачі і рівень ефективності повідомлення (дії).

Таким чином, соціальна комунікація характеризується наявністю певної інформації, яка розповсюджується за допомогою каналу зв’язку з широкою аудиторією, мета її — вплив на поведінку, емоції і відчуття людей. Також існує така подача інформації, яка орієнтована виключно на інтелектуальний розвиток мас і розширення їх кругозору. Така подача характеризується нейтральністю і максимально можливою об’єктивністю без оціночних елементів.

Види соціальної комунікації

• За типом аудиторії соціальна комунікація поділяється на спеціалізовану та масову. Друга категорія не має на увазі ніякої специфіки і готова сприймати будь-яку суспільно значиму інформацію.

• За джерела повідомлення буває формальною і неформальною: офіційні заяви влади відповідають першому увазі, а, наприклад, чутки про зірок відносяться до другого.

• По каналу передачі може бути вербальною і невербальною.

Соціальна комунікація та її інтенція

Інтенція — це мета. Дуже важливий елемент масової комунікації, оскільки від цього залежить якість сприйняття. У сучасній комунікації існує кілька видів інтенцій:

• Поширити знання про оточення, проінформувати людей;

• Популяризувати ідеї добра, звернути увагу аудиторії на загальнолюдські цінності, поширити культуру і достовірну інформацію про неї;

• Вплив на громадську думку і свідомість, а також емоційний стан аудиторії;

• Підтримка і допомогою в рішенні важких завдань, прояснення ситуацій;

• Прагнення до нейтрального і псевдооб’ектівному висвітленню подій;

• Встановлення діалогу між аудиторією та джерелом мовлення.

Соціальна комунікація та критерії її ефективності

Основа будь-якого виду комунікації — встановлення діалогу між адресатом і адресантом. Якщо він встановлений погано, або якщо інтерпретація приймає інформацію невірна, то говорити про ефективність комунікації не доводиться. Тому дана тема є важливою при висвітленні будь-якого типу і виду комунікації.

Існує ряд критеріїв, за якими встановлюється ефективність цього явища:

• Обов’язкова умова — бажання комунікатора зрозуміло донести аудиторії, навіщо він публікує інформацію, яка мета трансляції тих чи інших подій.

• Наступний критерій — довіра. Якщо аудиторія довіряє автору-комунікатора та засобу, за допомогою якого здійснюється повідомлення, то діалог може бути успішним. Цілі автора і аудиторії при цьому повинні відповідати один одному.

• Прагнення побудувати матеріал на основі загальнолюдських цінностей, зробивши правильні акценти.

• Повідомлення не повинні бути нав’язливими або подаватись у надмірно нейтральній формі: це порушує їх природність, і значить, знижує ефективність впливу, асоціюючись з брехнею.

Таким чином, ефективність комунікації легко досяжна, якщо дотримуватися ряду принципів подачі інформації і чітко позначити своє ставлення до аудиторії. Незважаючи на те, що існують різноманітні типи комунікації, в цій статті розписані самі універсальні характеристики та поради, які стануть в нагоді всім, хто пов’язаний з СМЯ.

Політична комунікація — це процес, що охоплює політичну сферу життя людини, посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Її обов’язковими складниками є комунікатор, повідомлення, канал, комунікант, реакція і зворотний зв’язок. Сам процес комунікації безперервний, проте його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.