4.3 Практичні завдання які виконуються на занятті:

1. Вміти розрізняти моделювальні матеріали;

2. Вміти розрізняти абразивні матеріали.

5. Зміст теми

Для виготовлення протезів необхідні також допоміжні матеріали - клінічні та лабораторні матеріали, без яких неможливе виготовлення протезів. До клінічних матеріалів належать відбиткові матеріали і стоматологічні цементи для фіксації незнімних конструкцій. Зубний технік повинен знати властивості лабораторних матеріалів та вміти ними користуватися.

Види допоміжних матеріалів:

1) відбиткові матеріали

2) легкоплавкі сплави

3) формувальні і вогнетривкі матеріали

4) флюси і відбілювачі

5) абразивні матеріали

6) ізолюючі лаки

7) стоматологічні цементи

Моделювальні стоматологічні матеріали - це матеріали , що відтворюють анатомічну форму зуба,протезного ложа і в подальшому заміняються на метал або пластмасу або не заміняються (Меллот). Їх поділяють на: гіпсові (гіпс), металеві (легкоплавкі сплави), воскові.

Найчастіше використовуються воскові моделювальні матеріали, які являють собою різноманітні воскові композиції. До них ставляться такі вимоги:незначна усадка - 0.1-0.15% за об"ємом на кожний градус під час охолодження, добрі пластичні властивості за температури 37-40 ®С , достатня твердість за температури 37-40 ®С , збереження форми , відсутність поломок та відшарувань під час роботи з ним.

У стоматологічній практиці воски в чистому вигляді не застосовують , а лише суміші різних їх видів. Для отримання зуботехнічних восків створюються композиції і з природніх та синтетичних восків,модифікаторів.

Природні воски поділяються на мінеральні , тваринні та рослинні. Вони складаються із вуглеводнів ,складних ефірів вищих жирних кислот та вищих одноатомних і (рідше) двоатомних спиртів.

Основною складовою частиною мінеральних восків є вуглеводні. Представники мінеральних восків :парафін ,озокерит,церезин, монтановий віск.

До тваринних восків відноситься бджолиний віск , стеарин, китайський віск, спермацет, ланолін. Ці воски складаються з ефірів,кислот ,вуглеводнів та смол.

Рослинні воски мають у своєму складі ефіри,кислоти,вуглеводні та смоли. Представниками рослинних восків є: карнаубський, японський, канденільський. Синтетичні воски належать до групи штучно отриманих речовин, за властивостями аналогічні природнім воскам та входять до складу складних воскових композицій.

Модифікатори - це речовини різної природи, додавання яких дозволяє змінювати в той чи інший бік властивості воскових композицій, Як модифікатори використовують різні смоли.

Воскові композиції залежано від призначення ділять на воски базисні, бюгельні, моделювальні для незнімних протезів, воски миттєві, для вкладок, профільні, воски липкі.

Формувальні матеріали

Зуботехнічне литво металів і сплавів відрізняється високою точністю і має цілком відповідати восковій моделі. Це досягається застосування формувальних матеріалів.

Формувальні - це матеріали, що застосовуються для виготовлення форми для литва. Процес виготовлення форми, який включає в себе як виготовлення окремих її частин, так і підготовку форми до заливання розплавленим металом,називається формуванням.

Властивості формувальних матеріалів:

1) нетривалий час твердіння (7-10хв);

2) не містити речовин, що реагують із відливком (фосфор,сірка тощо) і погіршують його якість;

3) не з"єднуватись з відливком;

4) складатися з високодисперсних порошків, що забезпечують отримання відливка з гладкою поверхнею;

5) створювати пористу оболонку, що сприяє видаленню газів, які утворюються при заливанні форми розплавленим металом;

6) не тріскатися при нагріванні;

7) мати розмір розширення при твердінні, а також розміри гігроскопічного і термічного розширення, достатні для компенсації усадки остигаючого відливка;

8) бути достатньо тривким при литва;

Залежно від зв’язувальної речовини формувальні матеріали поділяються на 3 групи: гіпсові (сульфатні), фосфатні та силікатні.

Основними компонентами гіпсових формувальних матеріалів можуть бути окис кремнію та окис алюмінію. Сульфатні формувальні маси знаходять своє застосування під час відливання сплавів температура яких не перевищую 110ºС.

Фосфатні формувальні матеріали складаються із порошку (цинкфосфатний цемент , мелений кварц, кристобаліт, окис магнію, гідрат окису алюмінію). Ці матеріали добре компенсують усадку металу під час охолодження який має температурний коефіцієнт об’ємного розширення приблизно 0.027 К - 1.

З імпортних фосфатних металів найпоширенішим стали віровест, віроплюс, бегостал, ауровест софт і дегувест софт, ауровест Б.

Упровадження в зуботехнічну практику силікатних формувальних матеріалів пов"язане з застосуванням нержавіючих сталей із високою температурою плавлення. Вони відрізняються високою міцністю і термостійкістю.

Крім гіпсу і фосфату,як в’язка речовина може бути використаний кремнієвий гель, що утворюється при гідролізі рідкого скла або органічних сполук кремнію. З органічних сполук кремнію найчастіше застосовується тетраетилсилкат. Етилсиліатні формувальні суміші одержані кислотним гідролізом етилсилікату, при тужавінні не змінюють свого об’єму. Силікатні формувальні матеріали мають велике термічне розширення. До силікатних формувальних матеріалів для литва металів і сплавів служить формувальна маса,пакувальні маси Цитріна, Лютова, Манукяна , азбест, облицювальні матеріали.

Також до формувальних матеріалів відносять формувальні маси для литва протезів із золотих і платинових сплавів (аурит , ТГС (термостійка гіпсова суміш) сіоліт, сілаур ) та маси для виготовлення вогнетривких моделей ( бигеліт , силамін , кристосил 2, кристобаліт,кристосил-1,ЛАВ (Німеччина), дегувест, ауровест (Німеччина), хивест (Японія), силікон (Чехія)).

Виготовлені ортопедичні конструкції необхідно ретельно обробити, відшліфувати та відполірувати. Усі ці маніпуляції спрямовані на видалення залишків матеріалів, виступів, нерівностей , на те, щоб зробити поверхню протеза , шини , апарата гладенькою, яка б не спричиняла травмування і подразнення тканин протезного ложа. Поверхня зубного протеза обробляється спочатку напильниками, шаберами ,карборундовими каменями. За цією грубою обробкою іде шліфування,тобто згладжування слідів, які залишилися після наждачного паперу. Після кінцевої обробки (полірування) виріб має блискучу поверхню. Матеріали ,Які застосовуються для шліфування і полірування, називаються абразивними. Абразивні матеріали бувають природні та штучні. До природніх абразивних матеріалів належать : алмаз, корунд, наждак, гранати, пемза. Найбільше поширення порівняно з природними абразивами отримали штучні матеріали: електрокорунд , карборунд, карбіду борунд та вольфраму.

Для потреб стоматології промисловість виготовляє абразивні інструменти різних профілів та розмірів: круглі , диски, головки, бруски, сегменти. Після закінчення процесу шліфування ортопедичну конструкцію необхідно відполірувати. Полірування переслідує мету створення гладенької поверхні. Полірування проводиться на більших швидкостях , ніж шліфування. За допомогою полірування з виробу знімається мінімальний шар матеріалу, для чого полірувальні інструменти покриваються спеціальними полірувальними пастами. Добрими полірувальними властивостями володіють окис хрому, окис заліза, дрібнодисперсна крейда та гіпс. Окис хрому Сr2О3 застосовується для полірування твердих сплавів , нержавіючої сталі, кобальто-хромових сплавів.

Окис заліза Fe2O3 - під назвою "крокус" окис заліза використовується у пастах для полірування сплавів на основі золота, срібла, паладію. Полірувальні пасти готують із перерахованих абразивних матеріалів. Вони являють собою композиції , що складаються із абразивів,до яких належить парафін, стеарин, віск , вазелін , сало тощо.