6.Керівництво розвитком мислення дітей

Розвиток мислення у дитини детермінований позиці­єю дорослого, яка у кожний віковий період має свою спе­цифіку.

У процесі позаситуативно-пізнавального спілкування з дорослим виникає особлива «теоретична діяльність», про що свідчать численні дитячі запитання стосовно різ­номанітних сфер дійсності. Ставлення дорослого до цих запитань суттєво впливає на подальший розвиток мис­лення дитини. Відповідати на них необхідно так, щоб во­на отримала змогу за допомогою дорослого, однолітків або самостійно знайти потрібну відповідь. Тому не варто поспішати давати у своїй відповіді готові знання. Голов­не - навчити дитину думати, міркувати, знаходити від­повіді, щоб сформувати самостійність мислення, допит­ливість розуму.

Достовірна, чітка, вичерпна небагатослівна відпо­відь, підтверджена прикладами і спостереженнями, сти­мулює розвиток допитливості у дошкільників. Байдуже ставлення до запитань знижує їх пізнавальну актив­ність. Тому потрібно не лише уважно, з повагою і тактов­но ставитися до питань, а й спонукати дітей до них, вчи­ти порівнювати, узагальнювати, аналізувати, організо­вувати спостереження, експериментування, працювати з літературою.

Необхідність дошкільників детально, розгорнуто по­яснити явища і процеси у природі, соціальному житті пе­ретворює їхні міркування на спосіб пізнання і розв'язан­ня інтелектуальних завдань. У спілкуванні з дошкільни­ками дорослі мають виявити терпіння і розуміння їхніх незвичних пояснень, підтримуючи прагнення до пізнан­ня суті предметів і явищ, з'ясування їх причинно-наслід- кових зв'язків, прихованих властивостей. Формуванню узагальненого мислення сприяє розвиток мовлення дити­ни. Якщо не навчити її встановлювати взаємозв'язки, во­на довго знаходитиметься на рівні чуттєвого сприймання фактів.

Ефективному розв'язанню дошкільниками інтелекту­альних проблем сприяє постійне і раціональне засвоєння знань не як самоціль, а як засіб розвитку мислення. Меха­нічне запам'ятовування інформації, уривчасті, хаотичні копіювання дорослих міркувань не розвиває мислення дошкільника. Як зауважив В. Сухомлинський: «... Не на­валюйте на дитину лавину знань... - під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і цікавість. Умійте від­крити перед нею в навколишньому світі щось одне, але від­крити так, щоб кусочок життя заграв перед дітьми всіма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недоговоре­не, щоб дитині захотілося ще і ще раз повернутися до того, про що вона дізналась».

Протягом дошкільного віку закладаються основи мис­лення, розвиваються і удосконалюються його види. Ефек­тивний розумовий розвиток залежить від вмілого і ціле­спрямованого впливу дорослого на дошкільника [5, c. 183].

ВИСНОВОК

Провідною умовою розвитку мислення виступає предметна діяльність дитини, прагнення її до вирішення виникаючих практичних задач. Мислення виникає як суто пізнавальне ставлення до задачі (Н. М. Ладигіна-Котс, О. М. Леонтьєв).

Діючи з предметами, дитина швидко опановує раціональні прийоми та способи. У цьому процесі важливу роль відіграє наслідування дорослим, їх навчаючі впливи. На розвиток мислення дитини раннього віку значний вплив справляє оволодіння ходьбою та мовленням, що змінює всю її пізнавальну діяльність. Маючи справ з різними предметами, дитина швидко починає спиратись у своїх діях на їх узагальнені ознаки. Г. О. Люблінська провела експеримент, в якому дітей у віці від 1 року 4 місяців до 2 років 7 місяців навчала діставати цукерку із високої скляної вази шляхом її перевертання. Згодом діти починають користуватись тим же способом стосовно глечика, різноманітних коробок, футлярів. Значну роль в узагальненні способу дії відіграє мовленнєве коментування дорослим потрібних для виконання способу дій [1, c. 210] .

Спостерігаючи взаємозв'язки між предметами у ході дій з ними, малюк помічає, що за допомогою одного предмету можна впливати на інший: розлиту воду зібрати за допомогою ганчірки, високо розташований предмет дістати, підставивши ослінчик, тощо. Накопичення досвіду практичних предметних дій поступово призводить до того, що малюк передбачає, як добитися бажаного результату: відразу вибирає паличку необхідної довжини, щоб дістати коробку з-під шафи. Такі орудійні дії говорять про те, що у дитини виникає уявлення про результат, послідовність дій, знаряддя необхідне для вирішення задачі. А значить, складаються передумови наочно-образного мислення, яке підвищує ефективність вирішення практичних задач.

У мислення дитини включається мова. Малюк розуміє, коли дорослий коментує дії зі знаряддям, результат дії дитини, формулює проблеми. Мовлення у зв'язку з дією стає основою ситуативно-ділової форми спілкування дитини з дорослим, значно прискорює розвиток мислення, його формування як мисленнєвої діяльності з відповідними цілями, послідовністю дій, результатом.

Процес розвитку узагальнення у дітей раннього та дошкільного віку включає такі етапи (Н. Х. Швачкін). Спочатку дитина проводить наочні узагальнення: предмети групуються дітьми за найяскравішими ознаками, насамперед, за кольором. Згодом, на основі предметних дій, малюк виділяє окремі предмети, об'єднуючи зорові і дотикові їх ознаки в єдиний образ. При цьому дитина не відокремлює основні, стійкі ознаки від вторинних, мінливих. І лише потім починають формуватися загальні поняття, коли дитина виділяє зі всіх ознак порівнюваних предметів найістотніші та постійні спільні ознаки .

Прискорити розвиток власне узагальнення допомагає педагогічна робота, спрямована на абстрагування від випадкових ознак об'єктів, що відбувається швидше у тому випадку, якщо діти застосовують предмети як знаряддя в своїй діяльності, одночасно засвоюючи їх назви і призначення [8, c.137].

Наочно-дійове мислення характеризується абстрагованістю і узагальненістю. Абстрагованість виявляється у виділенні в знарядді головної ознаки, яка дозволяє використовувати його відповідним чином. Якщо малюк зрозумів, що паличкою можна діставати предмети, то починає для цієї дії застосовувати будь-які подібні предмети: лінійку, ручку, олівець. Узагальненість виступає тоді, коли дитина використовує одне і те ж знаряддя для вирішення цілого класу задач: копає лопаткою не тільки пісок, але і землю, сніг, глину; воду носить не тільки відерцем, але і чашкою, каструлькою.

Таким чином, розвиток перших розумових операцій нерозривно пов'язаний з оволодінням мовою. До кінця раннього дитинства виникає знаково-символічна функція свідомості. Передумовою виникнення знакової функції є оволодіння предметними діями і подальше розмежування дії із предметом, що виявляється в операції заміщення. Трирічна дитина за власною ініціативою вживає замінники. Наприклад, дитина бере ложечку і каже: "Ось дівчинка прийшла обід істи... Мама, дай-но їй ложку". Починається процес годування. Якщо дитина діє з неживою ложечко як з дівчинкою, годує її, то така дія втрачає своє практичне значення (нагодувати у такому випадку неможливо) і перетворюється на позначення дії. Реальна дія перетворюється на дію її позначення, на створення символу (ложечка як дівчинка).

Висновки про особливості розвитку мислення в ранньому дитинстві:

- мислення виникає як засіб вирішення практичних задач, що постають перед дитиною у предметній діяльності;

- при вирішенні практичних задач поєднуються предметні дії з розумовими, що зумовлює появу раціональних способів дій;

- виникають орудійні дії, що стимулює розвиток здатності до виділення ознак предметів та їх взаємозв'язків;

- виконання орудійних та автоматизованих дії призводить до розвитку здатності дитини передбачати результат своїх дій;

- включення мовлення у процес вирішення малюком розумової задачі організовує його відповідно до мети пошуку відповіді на питання;

- дитина проходить етап першого віку питань, основним змістом яких є ситуативні питання про назви предметів, їх місцезнаходження;

- у дитини з'являються розумові операції розрізнення, порівняння і узагальнення;

- вияви здатності дитини до заміщення свідчить про розвиток в неї знаково-символічної функції свідомості.

Список використаної літератури

1. Коломинский Я. Л., Панько Е. А Детская психология. /Я. Л. Коломинский, Е. А. Панько - Мн.: Университетское, 1988. - 350 с.

2. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. /Г. С. Костюк - К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.

3. Кузьменко В. У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років: Монографія. / В. У. Кузьменко - К.: НПУ ім. М. П.Драгоманова, 2005. - 354 с.

4. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. / Г. О. Люблінська - К.: Вища школа, 1974.- 356 с.

5. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Плохій З. П., Кулачківська С. Є., Ладивір С. О., Пироженко Т. О. та ін. - К.: АПНУ, Ін-т проблем виховання. - 286 с.

6. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2008. - 432 с.

7. Развитие познавательных способностей в процессе дошкольного воспитания. / Под ред Л. А. Венгера. - М.: Педагогика, 1986. - 223 с.

8. Умственное воспитание детей дошкольного возраста / Под ред Н. Н. Поддъякова. - М.: Просвещение, 1984. - 207 с.

9. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. / Г. А. Урантаева - М.: Изд. центр "Академия", 1997. - 336 с.

10. Шаграева О. А. Детская психология. Теоретический и практический курс. / О. А. Шаграева - М.: ВЛАДОС, 2001. - 368 с.

11. Эльконин Д. Б. Детская психология (развитие ребенка от род-жения до семи лет). / Д. Б. Эльконин - М.: Учпедгиз РСФСР, 1960. - 328 с.