1.4 Захист дипломної роботи
1.4.1 На засіданні ДЕК дипломнику надається не більш 10 хвилин для доповіді.
1.4.2 У доповіді дипломник має висвітлити:
постановку задачі;
предмет проектування (що розроблено);
відповідність розробки нормам, стандартам, новітнім тенденціям;
прийняті способи розв’язання поставленої задачі;
обсяг виконаних розрахунків в роботі;
основні результати роботи.
Під час доповіді мають бути використані всі демонстраційні аркуші, слайди.
При цьому не слід зупинятися на принципах дії відомої апаратури.
1.4.3 Доповідь дипломника має бути державною мовою. За згодою з Державною кваліфікаційною комісією дозволяється також доповідати однією з іноземних мов: російською, англійською, німецькою чи французькою.
1.4.4 Після доповіді оголошується рецензія і дипломник відповідає на зауваження рецензента. Він повинен спочатку зазначити, з якими зауваженнями він згодний, а з якими ні. Тоді зауваження, з якими дипломник згодний, мають залишатися без будь-яких пояснень, а з тими, що не згодний, має пояснити членам ДЕК свою точку зору.
1.4.5 Результати захисту оголошуються головою ДЕК того ж дня після підсумкового засідання ДЕК.
2 Вимоги до структурних елементів дипломної роботи
2.1 Текстова частина
2.1.1 Дипломна робота є звітною документацією студента у сфері техніки і повинна мати структуру і правила оформлення згідно з ДСТУ 3008 або ГОСТ 2.105.
Дипломна робота має бути написана державною мовою.
Дипломні роботи (проекти) різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за своєю структурою практично однакові, а за обсягом, повнотою та інженерним (науковим) рівнем розробки (дослідження) питань розрізняються, що є наслідком відмінності виробничих задач діяльності фахівця.
Зокрема, дипломні проекти бакалаврів передбачають, в основному, проектування (або модернізацію) окремих елементів обладнання (комплексів, систем, приладів тощо) з метою забезпечення або покращення їх технічних чи експлуатаційних характеристик. Система у вигляді опису та сукупності її характеристик або конкретний тип обладнання визначається вихідними даними завдання на дипломне проектування. Тому розробляти вимоги до системи в цілому або до будь-якої її підсистеми (тобто розробляти технічне завдання) в ДП бакалавра не обов’язково. З цього погляду він наближається до комплексного курсового проекту й може складати основу спеціального розділу в майбутньому дипломному проекті спеціаліста за умови, що тематика (напрямок) розробки зберігається, а автором є той самий студент (бажано також і керівник обох проектів).
Дипломні роботи (проекти) спеціалістів передбачають, як правило, розробку технічного завдання на систему в цілому або її підсистему з наступним детальним проектуванням елементів системи і вирішенням питань охорони праці, техніки безпеки, екології тощо також стосовно системи в цілому.
Дипломні роботи різних освітньо-кваліфікаційних рівнів також різняться. Якщо дипломні роботи ОКР спеціаліста і, особливо, ОКР магістра повинні бути, як правило, самостійним закінченим науковим дослідженням проблеми в певній галузі, то дипломні роботи ОКР бакалавра можуть мати лише самостійні фрагменти досліджень у межах загальної проблеми.
Дипломний проект складається з пояснювальної записки та обов’язкового графічного матеріалу (креслень, слайдів), а дипломна робота – з пояснювальної записки та обов’язкового ілюстративного матеріалу (плакатів, слайдів які містять діаграми, графіки залежностей, таблиці, малюнки тощо). Крім того, при захисті може використовуватись додатково демонстраційний матеріал в графічному (на папері, плівках), електронному (відеоматеріали, мультимедіа, презентації тощо) або натурному (моделі, макети, зразки виробів тощо) вигляді.
2.1.2 Орієнтовний обсяг пояснювальної записки складає:
дипломних проектів (робіт) бакалавра: 50-70 сторінок;
випускова кваліфікаційна робота бакалавра: 30-40 сторінок;
дипломних проектів (робіт) спеціаліста:70-80 сторінок;
дипломних робіт магістра: 80-100 сторінок.
2.1.3 Пояснювальна записка до дипломного проекту (роботи) повинна у стислій та чіткій формі розкривати творчий задум проекту (роботи), містити аналіз сучасного стану проблеми, методів вирішення завдань проекту, обґрунтування їх оптимальності, методики та результати розрахунків, опис проведених експериментів, аналіз їх результатів і висновки з них; містити необхідні ілюстрації, ескізи, графіки, діаграми, таблиці, схеми, малюнки та ін. В ній мають бути відсутні загальновідомі положення, зайві описи, виведення складних формул тощо. Текст пояснювальної записки складається, як правило, державною мовою в друкованому вигляді на аркушах формату А4 шрифтом Times New Roman 14 пунктів, міжрядковий інтервал 1,5 Lines, згідно з ДСТУ 3008-95.
2.1.4 Структура пояснювальної записки умовно поділяється на вступну частину, основну частину та додатки.
Вступна частина:
титульний лист;
завдання на дипломне проектування;
анотація українською та іноземною мовами;
зміст;
перелік скорочень, умовних позначень, термінів;
вступ.
Основна частина:
розділи (глави), які розкривають основний зміст роботи (проекту) відповідно до переліку питань, наданих у завданні на дипломне проектування;
техніко-економічне обґрунтування та питання організації виробництва;
питання охорони праці, техніки безпеки, екології та охорони навколишнього середовища тощо;
висновки;
Додатки.
2.1.5 Форма титульного листа наведена в Додатку А.
2.1.6 Завдання на дипломне проектування
Завдання на дипломне проектування видається керівником до початку переддипломної практики.
Завдання містить усі дані, які необхідні для виконання дипломної роботи.
У завданні не слід передбачати повторення однотипних розрахунків.
У завданні надається перелік аркушів графічної частини, слайдів (обов’язкових демонстраційних аркушів).
Оформлене на стандартному бланку завдання підписується керівником, дипломником і затверджується завідувачем кафедри до початку переддипломної практики.
Форма завдання на проектування наведена в Додатку В.
2.1.7 Анотація (обсяг 0,5–1 с.) складається державною та іноземною (яку вивчав студент) мовами, повинна стисло відображати загальну характеристику та основний зміст ДП (ДР) і містити:
відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, креслень, додатків і бібліографічних найменувань за переліком посилань;
мету проекту (роботи), використані методи та отримані результати (характеристика об’єкту проектування, нові якісні та кількісні показники, економічний ефект тощо);
рекомендації щодо використання або (та) результати впровадження розробок або досліджень (отримані патенти, прийняті заявки на патент, публікація в наукових журналах, акти про впровадження тощо);
перелік ключових слів (не більше 20).
2.1.8 Вступ повинен відображати актуальність і новизну проекту (роботи) та містити:
обґрунтування необхідності нової розробки або удосконалення (модернізації) існуючого об’єкта проектування на основі аналізу сучасного стану проблеми за даними вітчизняної та зарубіжної науково-технічної літератури, патентного пошуку та досвіду роботи підприємств, установ, провідних фірм у відповідній галузі виробництва, економіки або науки;
обґрунтування основних проектних рішень або напрямків досліджень;
можливі галузі застосування результатів проекту (роботи).
2.1.9 Основна частина пояснювальної записки повинна включати:
розробку вимог до характеристик об’єкта проектування;
вибір і обґрунтування оптимальності технічних рішень або теоретичних та експериментальних методів досліджень поставлених задач;
вибір та обґрунтування можливих варіантів технічної реалізації та методів розрахунків параметрів елементів (електричних схем, механічних елементів на міцність та ін.);
експериментальні дослідження, розробку методики досліджень, опис експериментального обладнання, аналіз результатів експерименту;
техніко-економічне обґрунтування дипломного проекту, розрахунок економічного ефекту;
пропозиції та заходи щодо забезпечення охорони праці, техніки безпеки, охорони довкілля;
загальні висновки щодо відповідності отриманих результатів завданню на дипломне проектування та висунутим вимогам, можливість впровадження або застосування результатів
Текст основної частини дипломної роботи має бути чітким і не допускати різних тлумачень. При цьому використовуються терміни, позначення та визначення, рекомендовані в дсту, навчальній та спеціальній літературі.
Текст основної частини роботи розділяється на розділи відповідно до завдання.
Кожний Розділ починається з нової сторінки.
Назви розділів записуються великими літерами посередені сторінки.
Розділи, підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами ( 1 ; 2 тощо) і записувати з абзацного відступу.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу, наприклад 1.1, 1.2 тощо.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Якщо пункт відноситься до розділу то має вигляд 1.1, а якщо до підрозділу 1.2 розділу 1 – 1.2.1 .
Написання назви підрозділів та пунктів необхідно починати з абзацного відступу і писати (друкувати) малими літерами крім першої великої, не підкреслюючи.
Після номера розділу і останньої цифри підрозділу або пункту крапку не ставлять.
Не допускається здійснювати перенос слів у заголовках, розміщувати назву підрозділу чи пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщений тільки один рядок тексту.
В середині пунктів, підпунктів можливі переліки, перед кожним з них ставиться двокрапка. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою ( другий рівень деталізації).
Приклад:
а) склад приладу;
б) перелік схем:
схема функціональна оптична;
схема принципова електрична;
в) конструктивні особливості.
Переліки першого рівня деталізації пишуться (друкуються) малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Абзацний відступ повинен бути однаковим в продовж всього тексту –
5 знаків.
Формули та рівняння розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно залишатися не менше одного вільного рядка.
Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад (1.3) – третя формула першого розділу. Зазначається номер формули на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Переносити формули і рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак "х".
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули або рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені в формулі або рівнянні. Пояснення значень символів чи числових коефіцієнтів слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.
Приклад:
(1.3)
де v, v0 – об'єм рідини;
a1, b – коефіцієнти розширення рідини.
Формули, що йдуть одна за однією й не розділені текстом, відокремлюють комою.
Приклад:
(3.4)
(3.5)
У формулах та рівняннях латинські літери друкуються курсивом, крім математичних функцій: sin, cos, lg, exp, tg, min тощо.
До використаних формул повинні бути надані посилання на джерела, а до використаних числових значень – пояснення щодо їх походження. Результати розрахунків супроводжуються зазначенням відповідних одиниць виміру. У дипломній роботі треба використовувати одиниці виміру SI: вольт, ампер, ом, фарад, генрі, метр, секунда тощо.
Цифровий матеріал оформляється, як правило, у вигляді таблиці.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.
Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, відокремлюють лініями.
Але лінії, що розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу та надавати назву (наприклад, «таблиця 2.3 – первинні параметри приладу на різних частотах» – третя таблиця другого розділу), за винятком таблиць, що наводяться у додатках.
Слово "Таблиця ___" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "продовження таблиці ___" з зазначенням номера таблиці в основному тексті і літери та номера в додатках. При продовженні таблиці на кожній новій сторінці головку таблиці повторюють.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять заголовки в підзаголовки граф указують в однині.
Приклад оформлення таблиці:
Таблиця 2.1 - Виробничі функції, типові задачі діяльності